Об’єкт умисного пошкодження ліній зв’язку (стаття 360 Кримінального кодексу України)

Анотація

Через відсутність у теорії кримінального права ґрунтовних розробок щодо об’єкта умисного пошкодження ліній зв’язку метою статті є дослідження концептуальних засад його структури та змісту.
З огляду на специфіку теми, мети й окреслені завдання дослідження, було використано загальнонаукові, спеціально-наукові та філософські методи, що забезпечили об’єктивне дослідження предмета й формування ґрунтовних висновків. Серед них, зокрема, системний, який застосовано під час вивчення об’єкта умисного пошкодження ліній зв’язку як єдиного цілісного явища, що охоплює окремі складові; догматичний – з метою виявлення недоліків і вивчення можливостей удосконалення структури об’єкта злочину, передбаченого ст. 360 Кримінального кодексу України; логіко-семантичний – для поглибленого вивчення категоріально-понятійного апарату щодо структури об’єкта умисного пошкодження ліній зв’язку. Метод узагальнення використано, щоб на підставі висловлених у спеціальній літературі поглядів учених сформулювати пропозиції стосовно визначення об’єкта умисного пошкодження ліній зв’язку. Наукова новизна. У статті розглянуто питання щодо визначення об’єкта злочину, передбаченого ст. 360 Кримінального кодексу України. Обґрунтовано, що родовим об’єктом досліджуваного злочину є суспільні відносини, які забезпечують право власності. На відміну від діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, умисне пошкодження ліній зв’язку не передбачає здійснення організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, метою яких є захист осіб, коли суб’єкт учиняє злочин, аби вплинути на відносини управління. Доведено, що злочини щодо умисного пошкодження ліній зв’язку не збігаються за сутністю суспільних відносин з іншими злочинами, що містяться в розділі ХV Особливої частини Кримінального кодексу України. Тож доцільно розмістити норму щодо умисного пошкодження ліній зв’язку в VІ розділі Особливої частини цього Кодексу «Злочини проти власності». Аргументовано, що до структурних елементів суспільних відносин видового об’єкта злочину, передбаченого ст. 360 Кримінального кодексу України, належать: 1) учасники (фізичні та юридичні особи, суспільство й держава); 2) предмет відносин (власність загалом і відносини власності); 3) соціальний зв’язок (забезпечення учасниками цих відносин охорони власності загалом і відносин власності). Висновки. Викладене вище зумовлює необхідність внесення змін до Кримінального кодексу України щодо розміщення ст. 360 в розділі VІ Особливої частини «Злочини проти власності» шляхом доповнення закону про кримінальну відповідальність ст. 194-2. Видовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 360 Кримінального кодексу України, є суспільні відносини, що забезпечують охорону власності загалом і відносини власності. Науково доведено, що основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 360 КК України, є суспільні відносини у сфері забезпечення права приватної або колективної чи державної власності (залежно від потерпілого); додатковим обов’язковим об’єктом досліджуваного злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну роботу телекомунікаційних мереж чи їхніх елементів; додатковим факультативним об’єктом зазначеного злочину можуть бути суспільні відносини, що забезпечують безперебійне надання телекомунікаційних послуг, обороноздатність держави, нормальну роботу екстрених служб і служб цивільного захисту.
Ключові слова: родовий об’єкт; видовий об’єкт; безпосередній об’єкт; класифікація об’єктів; пошкодження; лінії зв’язку; злочин; суспільні відносини; кримінально-правова норма.