Зарубіжний досвід правової протидії незаконному збагаченню

Анотація

Метою статті є вивчення досвіду іноземних країн у застосуванні різних правових інструментів протидії незаконному збагаченню задля врахування позитивних і негативних його аспектів у формуванні концептуальних засад української моделі притягнення до відповідальності службових осіб за таке корупційне правопорушення. Методологія. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці іноземних учених, положення Конвенції ООН проти корупції, правові норми, що застосовують у протидії незаконному збагаченню, а також практика їх застосування в окремих країнах. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній висвітлено позитивні та негативні аспекти використання двох моделей правової протидії незаконному збагаченню: 1) визнання нез’ясованого збагачення злочином і притягнення винних до кримінальної відповідальності; 2) конфіскації майна, походження якого особа не може пояснити, у цивільному порядку (так звана цивільна конфіскація). Крім цього, сформульовано пропозиції щодо їх ефективного використання загалом і в Україні зокрема. За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки щодо: 1) відмови від використання терміна «незаконне збагачення» та заміни його на «нез’ясоване збагачення», «незрозуміле збагачення» або «непояснене збагачення» під час конструювання нових інструментів у протидії незаконному збагаченню в Україні; 2) виокремлення таких моделей правової протидії незаконному збагаченню, які нині є найпоширенішими у світі: а) визнання нез’ясованого збагачення злочином і притягнення винних до кримінальної відповідальності; б) конфіскації майна, походження якого особа не може пояснити, у цивільному порядку (так звана цивільна конфіскація); 3) позитивних аспектів використання зазначених правових інструментів, які полягають у тому, що вони: а) стимулюють осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до правомірної поведінки, насамперед – утримання від учинення корупційних злочинів; б) надають можливість шляхом конфіскації майна вилучити незаконно здобуті активи й обернути їх у дохід держави; в) сприяють зниженню рівня корупції в державі; г) свідчать про те, що в Україні здійснюють реальні кроки на шляху протидії корупції; 4) перспектив використання зазначених моделей у протидії незаконному збагаченню в Україні.

Ключові слова: незаконне збагачення; нез’ясоване багатство; конфіскація; корупція; корупційний злочин; декларування; недостовірна інформація; організована злочинність; презумпція невинуватості; тягар доказування.