Визнання статті 366-1 Кримінального кодексу України неконституційною: концептуальні вади прийнятого рішення
Анотація
Метою статті є аналіз аргументів Конституційного Суду України щодо визнання ст. 366-1 Кримінального кодексу України такою, що не відповідає Конституції України, задля оцінки ступеня об’єктивності прийнятого рішення. У статті використано комплекс наукових методів: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кримінального кодексу України та Закону України «Про запобігання корупції», а також практика їх застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній проаналізовано основні вади аргументів Конституційного Суду України щодо визнання ст. 366-1 Кримінального кодексу України такою, що не відповідає Конституції України, зокрема доведено недостатню обґрунтованість цього рішення. У роботі також окреслено обставини, які обумовлюють необхідність криміналізації умисного неподання декларації та декларування недостовірної інформації. Висновки. Гіпотезу щодо неконституційності ст. 366-1 Кримінального кодексу України не можна вважати доведеною з огляду на відсутність необхідних аргументів у відповідному рішенні Конституційного Суду України. Соціальну обумовленість встановлення відповідних кримінально-правових заборон (подання завідомо недостовірних відомостей у декларації та умисного неподання декларації) визначено такими обставинами: 1) суспільною небезпекою цих діянь; 2) необхідністю забезпечення виконання обов’язку декларування; 3) необхідністю створення передумов для доказування незаконного збагачення; 4) необхідністю забезпечення прозорості в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснення об’єктивної оцінки їхньої роботи, а також виявлення можливих ознак вчинення протиправних діянь; 5) наявністю потенціалу в контексті запобігання корупційним кримінальним правопорушенням; 6) необхідністю виконання обов’язків, закріплених у ст. 67 Конституції України; 7) міжнародно-правовими зобов’язаннями України щодо запобігання та протидії корупційним кримінальним правопорушенням.
Ключові слова: декларування недостовірної інформації; декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; корупція; корупційне кримінальне правопорушення; неконституційність закону; порушення вимог фінансового контролю.
Завантаження
Посилання
Чернявський С., Вознюк А. Зарубіжний досвід правової протидії незаконному збагаченню. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 17 (1). С. 79–89. doi: https://doi.org/10.33270/04191701.79.
Дудоров О. О., Коломоєць Т. О., Кушнір С. М., Макаренков О. Л. Загально-теоретичні, адміністративно- та кримінально-правові основи концептуалізації антико-рупційної реформи в Україні : колективна монографія. Запоріжжя, 2019. 476 с.
Кримінальний кодекс Болгарії від 1 трав. 1968 р. (станом на 4 груд. 2020 р.). URL: https://www.lex.bg/laws/ ldoc/1589654529.
Кримінальний кодекс Чеської республіки від 8 січ. 2009 р. (станом на 1 жовт. 2020 р.). URL: https://www.zakonyprolidi.cz/cs/2009-40.
Кримінальний кодекс Латвії від 17 черв. 1998 р. (станом на 11 черв. 2020 р.). URL: https://likumi.lv/ta/id/88966-kriminallikums.
Михайленко Д. Г. Протидія корупційним злочинам засобами кримінального права: концептуальні основи : монографія. Одеса : Гельветика, 2017. 582 с.
Nathanson S. Why good government matters. Crime, Law and Social Change. 2013. No. 1 (60). P. 107–114. doi: https://doi.org/10.1007/s10611-013-9438-x.
Ngumbi E., Owiny P. From Paper to Practice: Enhancing Public Sector Accountability in Africa through Reform of Wealth Declaration Systems (April 18, 2020). URL: https://ssrn.com/abstract=3579514. doi: http://dx.doi.org/10.2139/ ssrn.3579514.
Окрема думка судді Конституційного Суду України Колісника В. П. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання
корупції», Кримінального кодексу України від 27 жовт. 2020 р. № 13-р/2020. URL: http://www.ccu.gov.ua/dokument/13-r2020.
Окрема думка судді Конституційного Суду України Лемака В. В. стосовно Рішення у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020. URL: http://www.ccu.gov.ua/dokument/13-r2020.
Окрема думка судді Конституційного Суду України Первомайського О.О. у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України. URL: http://www.ccu.gov.ua/ dokument/13-r2020.
Податковий кодекс Німеччини від 16 берез. 1976 р. (зі змінами від 3 груд. 2020 р.). URL: https://www.gesetze-im-internet.de/ao_1977/.
Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 р. № 13-р/2020. Справа № 1-24/2020(393/20). URL: http://ccu.gov.ua/ dokument/13-r2020.
Rothstein B. Corruption and Social Trust: Why the Fish Rots from the Head Down. Social Research. 2013. No. 4. Vol. 80. P. 1009–1032. doi: http://www.jstor.org/stable/24385649.
Розбіжна думка судді Сергія Головатого у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України
«Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України. Справа № 1-24/2020(393/20).
URL: http://www.ccu.gov.ua/dokument/13-r2020.
Seligson M. A. The impact of corruption on regime legitimacy: A comparative study of four Latin American countries. The journal of Politics. 2002. No. 64 (2). Р. 408–433. doi: https://doi.org/10.1111/1468-2508.00132.
Щодо листа президентів GRECO та Венеційської комісії до Голови Верховної Ради стосовно конституційної кризи в Україні. 1 листоп. 2020 р. URL: https://nazk.gov.ua/uk/novyny/shhodo-lysta-prezydentiv-greco-ta-venetsijskoyi-komisiyi-do-golovy-verhovnoyi-rady-stosovno-konstytutsijnoyi-kryzy-v-ukrayini/.
Трепак В. М. Теоретико-прикладні проблеми запобігання та протидії корупції в Україні : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08. Львів, 2020. 481 с.
Уголовный кодекс Грузии от 22 июля 1999 г. № 2287-вс по состоянию на 19 сент. 2020 г. URL: https://www.legislationline.org/download/id/8847/file/Georgia_Criminal_Code_am2020_ru.pdf.
Вознюк А. А. Психологічні теорії пояснення корупції. Юридична психологія. 2019. № 25 (2). С. 7–15. doi: https://doi.org/10.33270/03192502.7.
Вознюк А. А. Неконституційність декларування недостовірної інформації: аргументи та контраргументи. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 9–10 груд. 2020 р.) : у 2 ч. / [редкол.: В. В. Чернєй, С. Д. Гусарєв, С. С. Чернявський та ін.]. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2020. Ч. 1. С. 61–65.
Yongkang Li, Zhen Yan. Civil Service Property Declaration System in US and Its Enlightenments to China (2013, May). In 2013 International Conference on Public Management (ICPM-2013). Atlantis Press. doi: https://doi.org/10.2991/icpm.2013.46.
За умисне зазначення недостовірних відомостей на більш ніш 1 млн грн має передбачатися позбавлення волі. Інакше ефективне запобігання корупції буде неможливим. 26 листоп. 2020 р. Національне агентство з питань запобігання корупції : [сайт]. URL: https://nazk.gov.ua/uk/novyny/za-umysne-zaznachennya-nedostovirnyh-vidomostej-na-bilsh-nish-1-mln-grn-maye-peredbachatysya-pozbavlennya-voli-inakshe-efektyvne-zapobigannya-koruptsiyi-bude-nemozhlyvym-nazk/.
Переглядів анотації: 336 Завантажень PDF: 227
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
