Виправлення та ресоціалізація засуджених до позбавлення волі в системі засобів реалізації завдань кримінально-виконавчого законодавства

Анотація

Будь-яка сфера правового регулювання, зокрема виконання кримінальних покарань, неодмінно ґрунтується на основоположних конституційних принципах, які є підґрунтям для розвитку відносин між правовою державою та особою. До таких принципів належать: невід’ємність, непорушність і недоторканність прав та свобод особи; верховенство права; взаємна відповідальність держави й особи; обмеженість і підзаконність державної влади; суворе підпорядкування закону в діяльності всіх державних органів і посадових осіб тощо. Нині актуальними є проблеми дотримання прав і законних інтересів громадян, що опинилися в місцях позбавлення волі. Метою статті є визначення особливостей виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі в системі засобів реалізації завдань кримінально-виконавчого законодавства. Методологія. Під час підготовки статті використано окремі загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання, зокрема: історичний, філософсько-правовий, порівняльний, системний, функціональний, узагальнення. Наукова новизна. За результатами емпіричного дослідження виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі в системі засобів реалізації завдань кримінально-виконавчого законодавства запропоновано авторське трактування поняття «ресоціалізація засуджених до позбавлення волі», згідно з яким це процес позитивних змін особистості засудженого внаслідок застосування правових, організаційних, педагогічних, психологічних, виховних та інших заходів впливу з метою усунення негативних ціннісних орієнтирів засуджених, наслідків їхньої ізоляції, закріплення результатів виправлення, надання їм допомоги після відбуття покарання та сприяння їхній адаптації в соціальному середовищі. Доведено, що під час визначення виду установ виконання покарань критерій відкритості/закритості цих установ доцільно застосовувати лише до установ, що виконують покарання у виді позбавлення волі. Сформульовані висновки поглиблюють знання про об’єкт дослідження, сприяють вивченню процесу виконання та відбування покарання засудженими. Висновки. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок й умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства й держави завдяки спрямуванню зусиль на виправлення та ресоціалізацію засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами, а також запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Держава поважає та охороняє права, свободи й законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну й правову захищеність, їхню особисту безпеку. Головними завданнями ресоціалізації засуджених можна вважати відновлення та розширення її соціально корисних зв’язків і відносин із суспільством, розвиток цілісної особистості, здатної до об’єктивного ставлення як до навколишнього світу, так і до себе; зміна спрямованості особистості; створення системи її моральних, ідейних, правових переконань відповідно до прийнятих у суспільстві норм і цінностей; формування в осіб, які відбувають покарання, здатності до стабільної самостійної законослухняної поведінки після відбування покарання. 

Ключові слова: ресоціалізація; режим виконання покарання; позбавлення волі; засуджений до позбавлення волі; виправна колонія; правовий статус; установи виконання покарань.