Визначення платоспроможності особи як один зі способів перевірки її незаконного збагачення
Анотація
Окреслено загальні напрями перевірки платоспроможності особи, яка може бути причетна до незаконного збагачення. Визначено, що така перевірка має охоплювати аналіз (порівняння) за певний період часу двох основних складових: а) отримані активи (доходи) зазначеної особи та членів її сім’ї; б) видатки і стиль життя. Під час визначення дохідної та видаткової частин необхідно ґрунтуватися на декларації особи, яка може бути причетна до незаконного збагачення, а також членів її сім’ї. Також слід ураховувати в процесі підрахунку дохідної частини коштів кожного повнолітнього працездатного члена сім’ї, який зазначений у декларації, сум коштів, що не підлягають декларуванню (50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року). Запропоновано одним зі способів використання як доказів у кримінальному провадженні про незаконне збагачення встановлення витрати побутового рівня – ураховувати суму мінімального прожиткового мінімуму, згідно зі щорічним чинним законодавством України, на одну особу. Для цього спочатку слід встановити різницю між загальною сумою отриманих активів (доходів) особи, яка може бути причетна до незаконного збагачення, та членів її сім’ї із загальною сумою витрат на побутовому рівні, а потім отриману суму порівняти з активами, які є предметом незаконного збагачення. Зазначене надасть додаткові докази щодо протиправного стилю життя особи та членів її сім’ї, а також можливостей отримувати протиправні активи.
Завантаження
Переглядів анотації: 212 Завантажень PDF: 45
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
