Запобігання наркозлочинності: досвід нідерландів

  • O. Striltsiv кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, завідувач наукової лабораторії з проблем кримінальної поліції навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

     
Ключові слова: наркозлочинність, наркотики, Нідерланди, громадські організації, запобігання

Анотація

Розглянуто заходи із запобігання наркозлочинності, які було реалізовано в Нідерландах у зв’язку зі складною криміногенною ситуацією наприкінці минулого століття. Увагу акцентовано на тому, що антинаркотичні профілактичні програми було спрямовано на реалізацію трьох напрямів: зниження рівня попиту на наркотики; зменшення обсягу пропозицій на наркотики; зменшення ступеня шкоди від немедичного вживання наркотиків. Зазначено, що поліція широко залучала до профілактичних програм громадськість, установи, які надають медичні та соціальні послуги наркозалежним особам. Констатовано, що тривалі інвестиції в забезпечення правопорядку реалізували себе в Королівстві Нідерланди, столиця якого нині є одним із найбезпечніших міст у Європі.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

O. Striltsiv
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, завідувач наукової лабораторії з проблем кримінальної поліції навчально-наукового інституту № 1 Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

 


Переглядів анотації: 135
Завантажень PDF: 96
Як цитувати
[1]
Striltsiv, O. 1. Запобігання наркозлочинності: досвід нідерландів. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 101, 4 (1), 215-224.
Номер
Том 101 № 4 (2016)
Розділ
Міжнародний досвід
  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.