Організаційно-правові засади діяльності надзвичайних сесій та спеціальних колегій судів УСРР

  • S. Gubar кандидат юридичних наук, здобувач Національної академії внутрішніх справ
Ключові слова: спеціальні суди, надзвичайні сесії, Державне політичне управління, спеціальні колегії, надзвичайний порядок судочинства

Анотація

Визначено порядок формування та компетенцію надзвичайних сесій і спеціальних колегій як спеціальних судів УСРР. Доведено, що в 1920–1930 рр. судочинство в справах, досудове розслідування в яких провадили органи Державного політичного управління Народного комісаріату внутрішніх справ, мало надзвичайний характер.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

S. Gubar
кандидат юридичних наук, здобувач Національної академії внутрішніх справ

Переглядів анотації: 78
Завантажень PDF: 196
Як цитувати
[1]
Gubar, S. 1. Організаційно-правові засади діяльності надзвичайних сесій та спеціальних колегій судів УСРР. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 11, 1 (1), 179-191.
Номер
Том 11 № 1 (2016)
Розділ
Теоретичні та історичні аспекти правознавства

Авторське право (c) 2017 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.