Особливості реалізації правосуб’єктності Української держави у ХХ ст.
Ключові слова:
правовий статус, правосуб’єктність, суб’єкт, держава, посадові особи, реалізація, міжнародний договір, внутрішня політика, зовнішньополітична діяльність
Анотація
Досліджено історичні аспекти правосуб’єктності та правового статусу держави. Здійснено аналіз різних доктринальних підходів щодо їх визначення, співвідношення, а також позицій стосовно періодизації процесу реалізації правосуб’єктності української держави протягом ХХ ст. Висвітлено її участь у створенні та функціонуванні Організації Об’єднаних Націй як повноправного самостійного суб’єкта міжнародного права, роботі міжнародних конференцій, встановленні двосторонніх дипломатичних та консульських відносин, міжнародному нормотворчому процесі.Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.
Переглядів анотації: 71 Завантажень PDF: 644
Як цитувати
[1]
Pasalskyi, M. 1. Особливості реалізації правосуб’єктності Української держави у ХХ ст. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 11, 1 (1), 205-216.
Номер
Розділ
Теоретичні та історичні аспекти правознавства
Авторське право (c) 2017 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
