Проблеми забезпечення охорони інтелектуальної власності в Україні

Анотація

Розглянуто нагальні проблеми безпеки та захисту інтелектуальної власності в державі. У сучасному суспільстві зростає потреба в захисті комерційної інформації, оскільки промисловий шпіонаж став поширеним явищем і в нашій країні. Конкурентоспроможність безпосередньо залежить від здатності захистити свою ділову й технологічну інформацію від викрадання, несанкціонованого використання, зміни або знищення.

Високим є рівень розвитку електронних банківських та інших систем. Попри це, втрати від так званих комп’ютерних злочинів, промислового шпигунства та крадіжок комерційних таємниць, обсяг яких протягом двох останніх десятиліть подвоївся, завдають багатомільярдних збитків.

Сформульовано загальні вимоги до організації захисту інформації, що опрацьовують засобами електронно-обчислювальної техніки. Вони передбачають системний аналіз загроз безпеки інформації; комплексне використання засобів захисту; економічну ефективність системи захисту та її безперервність.

Основну частину системи захисту становлять правові (законодавчі, адміністративні, або організаційні) і фізичні заходи захисту. Кожна зі складових доповнює іншу, а недосконалість однієї з них може призвести до порушення формування й функціонування системи загалом. Для забезпечення її ефективності постає потреба залучення досвідчених фахівців у сфері безпеки.

Для охорони обладнання та носіїв інформації від прямого розкрадання або знищення нерідко вдаються до заходів фізичного захисту. Це різні механічні, електромеханічні й електронні пристрої охорони будівлі та охоронної сигналізації. Фізичні заходи захисту зазвичай застосовують у сукупності з адміністративними заходами.

Важлива для фірми інформація переважно задокументована, тому контроль за документацією – одна з відповідальних ланок системи безпеки.

До технічних заходів захисту належить використання різноманітних механічних, електромеханічних, електронних, оптичних, радіолокаційних та інших пристроїв і систем, які здатні самостійно або в сукупності з іншими засобами виконувати функції захисту інформації. Вони доповнюють фізичні й адміністративні заходи, дають змогу істотно підвищити їхню ефективність.

Морально-етичні норми у сфері захисту інформації – це норми поведінки, які склалися в колективі фахівців конкретної комерційної структури та які не є обов’язковими, як, наприклад, законодавчі норми, проте їх недотримання призводить до втрати авторитету (іміджу) особи, групи фахівців, усієї організації.

Досвід промислово розвинутих країн засвідчує, що найефективніші заходи запобігання кіберзлочинності – це посилення законодавчої складової, взаємодія правоохоронних органів і підрозділів, а також активна співпраця з комерційними службами приватних фірм в Україні.