Причини й умови злочинності в соціально-бюджетній сфері
Анотація
Розглянуто проблеми детермінації злочинів у соціально-бюджетній сфері, концентрування в ній «тіньового» сектору економіки, корумпованості державного апарату, керівної управлінської ланки в недержавному секторі економіки, можливості масштабних зловживань під час банкрутства підприємств, а також поширення кримінально-силових способів вирішення соціальних суперечностей.
Правопорушення, що посягають на власність, є наслідком складних обставин соціального, економічного, психологічного спрямування. З’ясовано, що спричиняють активізацію правопорушень щодо привласнення власності такі чинники: брак ефективного контролю з боку держави за використанням і розпорядженням державною та муніципальною власністю; несформованість у більшості громадян навичок економічної поведінки в умовах ринкових відносин, що призводить до зростання рівня віктимності населення в аналізованій сфері; поширення установок на протиправні шляхи вирішення протиріч в осіб, які не адаптувалися до цих умов.
Кримінологічні дослідження засвідчують необхідність першочергового врахування таких явищ і процесів в економічному житті суспільства, як стан і розвиток виробництва, забезпечення актуальних потреб та інтересів населення, причому не тільки споживчих, а й таких, що стосуються зайнятості, отримання стабільного доходу.
Здійснення реформ в економіці є недостатньо кримінологічно обґрунтованим, що створило умови для швидкого збагачення злочинних угруповань та окремих осіб за рахунок держави, послаблює можливості правоохоронних органів у протидії негативним наслідкам реформ.
Завантаження
Переглядів анотації: 123 Завантажень PDF: 62
Авторське право (c) 2018 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
