Виконання доручень слідчих щодо розшуку осіб, які ухиляються від слідства за господарські злочини
Анотація
Висвітлено особливості виконання оперативними підрозділами доручень слідчих щодо розшуку осіб, які ухиляються від слідства за господарські злочини. У процесі виконання доручень слідчого щодо розшуку осіб, які ухиляються від слідства за вчинені господарські злочини, важливе значення мають форми взаємодії слідчого з уповноваженими оперативними підрозділами: а) процесуальні: доручення слідчого щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії (ст. 40, 246 КПК України); надання допомоги слідчому під час провадження негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 40 КПК України); б) організаційні: обмін інформацією; координація; консультації. Дорученням слідчого слід вважати письмову вимогу слідчого до керівника оперативного підрозділу, що передбачає спільну й узгоджену співпрацю з розподілом компетенції, функцій, повноважень, взаємних обов’язків, спрямовану на встановлення та затримання осіб, які ухиляються від слідства за господарські злочини. Запропоновано припинити практику формулювання слідчими завдань у дорученнях, які не належать до слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, та внести зміни до ч. 1 ст. 41 КПК України, передбачивши можливість дачі доручень слідчого не лише на проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, а й на проведення інших процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Завантаження
Переглядів анотації: 97 Завантажень PDF: 2247
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
