КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА В КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
Анотація
У статті висвітлено комплекс проблемних питань, які стосуються законодавчого
регулювання конфіскації майна в процесі кримінального провадження. Наголошено,
що конфіскація майна відіграє важливу роль як захід кримінально-правового впливу,
який сприяє підвищенню ефективності процесу протидії злочинності та відновленню
порушених прав потерпілих у результаті вчинення кримінальних правопорушень.
Акцентовано увагу на деяких правових формах і процесі застосування конфіскації
майна як додаткового покарання та відповідності його принципу недоторканності
права власності людини й доцільності збереження його в системі кримінальних
покарань. Проведено порівняльний аналіз кримінально-правових законів України та
зарубіжних країн, які регулюють конфіскацію майна в кримінальному провадженні.
Розглянуто перспективи розв’язання проблем, що мають місце в правовій регламентації
застосування конфіскації майна, та запропоновано окремі шляхи вдосконалення цього
кримінально-правового інституту в кримінальному праві України.
Ключові слова: кримінальне право, закон про кримінальну відповідальність,
кримінальне покарання, санкція, покарання, конфіскація майна, спеціальна конфіскація,
ефективність покарання, призначення покарання.
Завантаження
Переглядів анотації: 353 Завантажень PDF: 79
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
