ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛІЦІЇ З ГРОМАДСЬКІСТЮ
Анотація
Анотація. У статті проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо організації взаємодії органів і підрозділів поліції з громадськістю. Проаналізовано та узагальнено досвід Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Федеративної Республіки Німеччини, Швеції, Бельгії, Данії, Чехії, Польщі, Фінляндії, Китайської Народної Республіки щодо взаємодії поліції з громадськістю. Констатовано, що вивчення зарубіжного досвіду є важливим і корисним з подальшим запозиченням позитивних напрацювань у досліджуваній сфері. Вдалий досвід зарубіжних країн сприятиме не тільки активізації з боку науковців і законотворців для майбутніх наукових та законодавчих ініціатив з цієї проблематики, а й допоможе в її розв’язанні. Акцентовано на тому, що в сучасних умовах інтеграції України до Європейського Союзу постає необхідність імплементації відповідних європейських і міжнародних стандартів у сфері функціонування органів публічної влади, зокрема щодо взаємодії поліції з громадськістю. За результатами аналізу увагу зосереджено на таких надбаннях деяких країн, як законодавче схвалення ініціатив щодо: забезпечення права представникам громад самостійно створювати на своїй території органи правоохоронної спрямованості (США, Данія); надання дозволу волонтерам виконувати окремі поліцейські функції (Велика Британія); запровадження відповідних органів дорадчого характеру з метою ефективного забезпечення тісної взаємодії поліції з громадськістю для забезпечення безпеки й порядку, а також попередження правопорушень у містах (Бельгія, Данія, Фінляндія); створення відповідних програм і проєктів, спрямованих на покращення взаємодії представників громадськості з органами й підрозділами поліції, таких як «EST» (Швеція) та «Jet» (Німеччина); ефективна реалізація практик Сommunity Рolicing, спрямованих на профілактику правопорушень (Польща, Швеція).
Ключові слова: поліція; громадськість; зарубіжний досвід; взаємодія; співпраця.
Завантаження
Переглядів анотації: 53 Завантажень PDF: 72
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
