ЛЮДИНОЦЕНТРИСТСЬКИЙ ТРИВІУМ: ГУМАННІСТЬ, ГІДНІСТЬ, ГУМАНІЗМ ЯК ЦІННІСНО-ПРАВОВА ОСНОВА СТИМУЛЮВАННЯ ПРАВОСЛУХНЯНОЇ ПОВЕДІНКИ В’ЯЗНІВ
Анотація
Анотація. Статтю присвячено висвітленню сутності аспектів гуманності, гідності, гуманізму в поводженні з позбавленими свободи особами, і представленню сформульованих за результатами аналізу й узагальнення відображеного в міжнародних та українських джерелах права відповідного реального і правосвідомого досвіду, релевантної термінологічної культури та сенсового навантаження гуманістичних теоретико-правових засад правового регулювання, політики і практики стимулювання правослухняної поведінки в’язнів, що є надзвичайно актуальним у час стрімкого людиноцентристського розвитку наднаціонально інтегрованої правової системи через консенсусну еволюцію права, зокрема шляхом посилення м’якого права. У статті, відповідно до проведеного дослідження на основі міжнародних джерел права: документів м’якого і жорсткого права та практики Організації Об’єднаних Націй; європейських джерел права: документів м’якого та жорсткого права Ради Європи, результатів діяльності наглядових інституцій і практики Європейського суду з прав людини; українського політико-правового та наукового дискурсу – концептовано зміст людиноцентристського тривіуму поводження із в’язнями: гуманності, гідності, гуманізму в правових поняттях «гуманність у поводженні із в’язнями», «людська гідність» і «принцип гуманізму кримінально-виконавчого законодавства, виконання та відбування покарань», які формують ціннісно-правове підґрунтя для виконання кримінальних покарань загалом і його квінтесенції – стимулювання правослухняної поведінки засуджених, що становить цінність нового наукового знання і користь для подальшого розвитку юриспруденції, удосконалення законодавчого регулювання та політики і практики кримінальної юстиції.
Ключові слова: в’язень; гуманність; гідність; гуманізм; права людини; покарання; стимулювання правослухняної поведінки; реабілітація.
Завантаження
Переглядів анотації: 57 Завантажень PDF: 59
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.

