ПРАВОЗАХИСНІ ІНСТРУМЕНТИ РАДИ ЄВРОПИ У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНИХ ПРАВ І КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Анотація

Анотація. Дослідження правозахисних механізмів, які знаходяться в розпорядженні міжнародних організацій, в умовах сьогодення набуває особливої актуальності. Швидкоплинні світові та регіональні політичні процеси, які впливають на подальший розвиток держав, а у випадку України – на її суверенітет і територіальну цілісність, мають зобов’язувати до негайного перегляду й удосконалення національних політик у сферах, що найбільше зазнають їхнього впливу. Руйнівні для національної ідентичності процеси зачіпають передусім людину, життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека якої визнано в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Метою дослідження є аналіз деяких нормативно-правових актів Ради Європи, а також інших документів, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи, Парламентською асамблеєю Ради Європи й іншими інститутами, а також способів захисту культурних прав людини та культурної спадщини, які надають зазначені інструменти. Методологія дослідження ґрунтується на класифікації, узагальненні та порівняльному й системно-структурному аналізі, а також порівняльно-правовому методі, які надали можливість прослідкувати розвиток інструментів захисту культурних прав і культурної спадщини в часовому просторі й етапи запровадження їх у національне законодавство України. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні, дослідженні й оцінюванні ефективності наявних міжнародно-правових механізмів Ради Європи в забезпеченні захисту культурних прав людини й об’єктів культурної спадщини. Аналіз змісту документів дає підстави для висновку про особливий підхід до розроблення нормативно-правових актів організації, що ґрунтується на цінностях, орієнтованих на людину й суспільство. Філософсько-правова парадигма, яка прослідковується в нормотворчій діяльності організації, може бути запозичена для використання національним законодавцем принаймні під час розроблення актів, що стосуються таких чутливих сфер суспільно-правових відносин, як збереження та охорона об’єктів культурної спадщини, які є життєво необхідними для збереження історичної пам’яті поколінь і подальшого гармонійного розвитку суспільства.

Ключові слова: права людини; культура; міжнародно-правові механізми; Нікосійська конвенція; конвенція Фаро.