ПРЕЦЕДЕНТНЕ ПРАВО СУДУ ЄС: ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ
Анотація
Анотація. У статті порушено питання детермінації рішень Суду Справедливості Європейського Союзу (Суду Європейського Союзу), які мають прецедентне значення та є обов’язковими для застосування національними судами держав-членів. Складність реалізації цього завдання зумовлена тим, що в законодавстві ЄС не визначено умови набуття рішенням Суду Європейського Союзу властивостей прецеденту, види проваджень, у яких можуть формуватися прецеденти, і юридичну силу рішень Суду Європейського Союзу. Для висвітлення цієї проблематики було схарактеризовано сутність прецеденту і встановлено, що рішення Суду Європейського Союзу, які вважають загальнообов’язковими, не відповідають тлумаченню прецеденту в країнах загального права та країнах континентального права. Суд Європейського Союзу самостійно надає прецедентне значення своїм рішенням шляхом їхнього цитування та може посилатися на рішення, яке лише повторює висновок, сформульований раніше в іншому рішенні, тобто прецедентний характер визнається не лише за рішенням, яке уперше впровадило певне правило або тлумачення. На основі аналізу висновків Суду Європейського Союзу в преюдиційних (попередніх) рішеннях щодо тлумачення права Європейського Союзу та рішеннях у справах про порушення державою-членом законодавства Європейського Союзу було продемонстровано відсутність чіткості у визначенні Судом Європейського Союзу, які з його рішень можна розглядати як прецеденти. На відміну від поширеної в доктрині позиції про загальну обов’язковість рішень Суду Європейського Союзу, сформульовано висновок, що прецедентне значення можуть мати лише правові висновки в преюдиційних (попередніх) рішеннях, однак деякі з цих рішень можуть стосуватися лише національного суду, який звернувся із запитом про тлумачення норм права Європейського Союзу. З огляду на певну вибірковість у цитуванні власних рішень Судом Європейського Союзу, численні випадки посилання на той самий правовий висновок, викладений у різних рішеннях, і практику припинення цитування певних рішень без скасування викладеної в них правової позиції зауважено про складність визначення юридичної сили рішень Суду Європейського Союзу не лише для національних судів держав-членів, а й для Суду Європейського Союзу.
Ключові слова: прецедент; Суд Справедливості ЄС; юридична сила рішень Суду ЄС; преюдиційне рішення; право ЄС.
Завантаження
Посилання
Anghel, E. (2017). Judicial Precedent, a Law Source. Lex ET Scientia International Journal, XXIV(2), 68-76.
Barzun, Ch. (2013). Impeaching Precedent. University of Chicago Law Review, 80(4), 1625-1681.
Beck, G. (2012). The Legal Reasoning of the Court of Justice of the EU. Oxford: Hart Publishing, 486 p.
Boghirnea, I., & Valcu, E. (2009). Jurisprudence and Judicial Precedent of the European Court of Law as Sources of Law. LESIJ, 16(2), 253-264.
Calzolaio, E. (2009). Il valore di precedente delle sentenze della Corte di giustizia. Rivista Critica del Diritto Privato, 1, 41-72.
Fastovets, A.S. (2015). Prejudice: genesis and modern place in the practice of the Court of Justice of the European Union. Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: Legal Sciences, 3(3), 195-199.
Fon, V., & Parisi, F. (2006). Judicial Precedents in Civil Law Systems: A Dynamic Analysis. International Review of Law and Economics, 26(4), 519-535.
Gaetano, M. (2022). The Use of Judicial Precedent as a Form of Activism by the Court of Justice: Strengthening the Union’s Powers to Protect the Rule of Law. The Italian Review of International and Comparative Law, 2, 390-414. DOI: 10.1163/27725650-02020009
Jacob, M. (2014). Precedents and Case-based Reasoning in the European Court of Justice: Unfinished Business. Cambridge: University Press. DOI: 10.1017/CBO9781107053762
Lasok, P. (2024). Precedent in EU Law - A Practitioner's View. International Journal of Language and Law, 8, 8-27. DOI: 10.14762/jll.2024.008
Leaffer, M. (2007). The Right of Publicity: a Comparative Perspective. Albany Law Review, 70, 1357-1374.
Ng, G.Y. (2024). De Facto Precedent at the Court of Justice of the European Union. International Journal of Language & Law, 13, 28-49. DOI: 10.14762/jll.2024.028
Sehnálek, D. (2020). The European Perspective on the Notion of Precedent - are EU and Czech Court Decisions Source of Law? European Studies, 7(1), 125-153. DOI: 10.2478/eustu-2022-0050
Shtefan, A. (2025). The concept of the acquis of the European Union. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series "Legal Sciences", 12, 1(45), 314-329. DOI: 10.23939/law2025.45.314
Shtefan, А. (2024). The Digital Replication Right as the Element of the Right of Publicity in the AI Age. SSRN Electronic Journal. DOI: 10.2139/ssrn.4788701
Szabados, T. (2015). Precedents in EU Law - the Problem of Overruling. ELTE Law Journal, 1, 25-146.
Zapara, S. I. (2021). The influence of judicial law-making on the formation of the procedural and legal model of case law in Ukraine. Private and public law, 2, 8-13. DOI: 10.32845/2663-5666.2021.2.2
Переглядів анотації: 293 Завантажень PDF: 297
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
