ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПЕРЕДАЧУ АБО ЗБИРАННЯ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ СЛУЖБОВУ ІНФОРМАЦІЮ, ЗІБРАНУ В ПРОЦЕСІ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ, КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, У СФЕРІ ОБОРОНИ КРАЇНИ

Анотація

Анотація. Статтю присвячено дослідженню історичного розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за передачу або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, а також суміжних з нею інститутів (кримінальної відповідальності за розголошення державної, військової, інших видів таємниць). Зокрема, в межах дослідження проаналізовано становлення перших норм про кримінальну відповідальність за розголошення державних і військових таємниць у Київській Русі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій. Констатовано, що перша норма про кримінальну відповідальність за розголошення державної таємниці як окремий склад кримінального правопорушення містилася в Литовському статуті 1588 року, до цього звичаєвим правом карався факт зносин з ворогом, без конкретизації переданих йому відомостей. Наступним проаналізованим у статті етапом розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за поширення таємних відомостей є етап перебування українських земель під владою спочатку Московського царства, а далі – Російської та Австро-Угорської імперій, який характеризується поступовою систематизацією норм про охорону державної таємниці, за одночасної відсутності охорони службової інформації як окремого інституту. Констатовано, що визначення службової інформації як окремого предмета кримінально-правової охорони має місце лише з середини ХІХ століття. Посилену увагу зосереджено також на систематизації кримінально-правового захисту таємної інформації в період УРСР. Зазначено, що в окреслений період було прийнято низку норм, які є близькими за структурою та змістом до нині чинних, водночас окрема кримінально-правова охорона службової інформації відсутня аж до 1984 року. Проаналізовано трансформації диспозиції статті про кримінальну відповідальність за охорону службової інформації з моменту її появи в Кримінального кодексу УРСР 1960 року до поточної редакції ст. 330 Кримінального кодексу України. На основі проведеного дослідження автор  запропонувала власну періодизацію становлення законодавства про кримінальну відповідальність за передачу або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни.

Ключові слова: службова інформація; відомості, що становлять державну таємницю; злочини проти держави; інформація з обмеженим доступом; військова таємниця; кримінальна відповідальність за розголошення інформації; етапи розвитку законодавства.