ВТРУЧАННЯ В ПРИВАТНЕ СПІЛКУВАННЯ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Анотація

Анотація. Статтю присвячено комплексному аналізу проблемних аспектів правового регулювання втручання в приватне спілкування в контексті забезпечення права особи на приватне життя в Україні. З огляду на міжнародно-правові стандарти, зокрема Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод висвітлено питання правомірності, меж і гарантій втручання в комунікаційну сферу особи. Акцентовано на практиці Європейського суду з прав людини, яка визначає чіткі критерії допустимості втручання держави в особисте спілкування, охоплюючи вимоги до законності, передбачуваності, обґрунтованості та пропорційності втручання. Зосереджено увагу на нормативному регулюванню негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з втручанням у приватне спілкування, в Кримінальному процесуальному кодексі України, зокрема в нормах ст. 14, 258 та інших положеннях глави 21. З’ясовано суперечності між положеннями Конституції України та кримінального процесуального закону, які можуть спричинити правову невизначеність і зловживання. Обґрунтовано необхідність модернізації ст. 31 Конституції України відповідно до сучасних правових викликів. Висвітлено питання забезпечення конфіденційності спілкування адвоката та священнослужителя з клієнтом, проаналізовано практику ЄСПЛ у справах «Кастравет проти Молдови», «Мішо проти Франції», «Алтай проти Туреччини» тощо. Автор пропонує конкретні шляхи вдосконалення законодавства, зокрема шляхом уточнення ч. 5 ст. 258 Кримінального процесуального кодексу України та доповнення її положеннями, які унеможливлювали б використання інформації, здобутої з порушенням правової конфіденційності. Також обґрунтовано доцільність запровадження можливості втручання в приватне спілкування за добровільною згодою особи за наявності загрози її життю чи безпеці. Сформульовано низку пропозицій щодо гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами у сфері захисту права на приватне життя, а також удосконалення процесуальних гарантій, що мають стати ефективним бар’єром проти необґрунтованого втручання у сферу особистого спілкування.

Ключові слова: право на приватне життя; приватне спілкування; негласні слідчі дії; адвокатська таємниця; Європейський cуд з прав людини; кримінальне провадження; процесуальні гарантії; втручання; конфіденційність; міжнародні стандарти.