Перспективи впровадження зарубіжного досвіду використання ДНК-обліків у практику України
Анотація
Мета дослідження – аналіз зарубіжного досвіду використання ДНК-обліків під час розслідування кримінальних правопорушень й обґрунтування можливості та доцільності його застосування в Україні. Методологія. Для досягнення поставленої мети використано спеціальні методи дослідження, а саме: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, системно-структурний і метод прогнозування. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу міжнародних правових актів, нормативно-правових актів деяких зарубіжних країн, а також наукових праць вітчизняних та іноземних вчених визначено основні дискусійні питання, що стосуються наповнення, функціонування та використання обліків генетичних ознак людини в Україні. За результатами аналізу сформульовано пропозиції щодо усунення визначених проблемних питань, а також реформування законодавства в контексті досліджуваного питання. Висновки. Обґрунтовано наукову позицію стосовно того, що ефективним способом розв’язання проблемних питань, пов’язаних із функціонуванням і використанням генетичних обліків людини в Україні є вивчення та впровадження передового іноземного досвіду, адже більшість країн почали формувати обліки ще наприкінці попереднього століття. Доведено, що реформування й удосконалення практики наповнення, функціонування та санкціонованого використання обліків генетичних ознак людини має здійснюватися шляхом прийняття спеціального закону. Акцентовано, що в процесі визначення ДНК-профілів категорій осіб, які підлягають реєстрації в обліку генетичних ознак людини, слід спрямувати увагу на безвісно відсутніх особах, а також на тих, кого внаслідок наявності психічних розладів чи старечої деменції неодноразово розшукували органи Національної поліції за фактом їх безвісного зникнення. Констатовано, що розроблення та впровадження законопроєкту мають цілком узгоджуватися зі стратегією розвитку правоохоронних органів, а витрати на реалізацію всіх законодавчих ініціатив повинні закладатися в державний бюджет відповідного року.
Ключові слова: облік; генетичні ознаки; ДНК-аналіз; молекулярно-генетичне дослідження; зарубіжний досвід; кримінальне правопорушення.
Завантаження
Посилання
Amankwaa A. O., McCartney C. The effectiveness of the UK national DNA database. Forensic Science International: Synergy. 2019. No. 1. P. 45–55. doi: https://doi.org/10.1016/j.fsisyn.2019.03.004.
Бем М. В., Городиський. І. М., Саттон Г., Родіоненко О. М. Захист персональних даних: правове регулювання та практичні аспекти : наук.-практ. посіб. Київ : К.І.С., 2015. 220 с.
Boonderm N., Suriyanratakorn D., Sangpueng S., Wongvoravivat C., Waiyawuth W. Utilization of the cifs dna database to monitor recidivism. Forensic Science International: Genetics Supplement Series. 2019. No. 7 (1). P. 685–687. doi: https://doi.org/10.1016/j.fsigss.2019.10.138.
Brito P., Bento A. M., Gouveia N., Sampaio L., Balsa F., Lopes V., São Bento M., Cunha P., Serra A., Porto M. J. The impact of The Prüm Treaty on the portuguese forensic DNA database-A brief review. Forensic Science International: Genetics Supplement Series. 2019. No. 7 (1). P. 745–746. doi: https://doi.org/10.1016/j.fsigss.2019.10.161.
Da Silva Junior R. C., Wirz L. N., Solares Reyes E., Del Moral Stevenel M. A. Development of DNA databases in Latin America. Forensic Science International, 2020. No. 316. Р. 110540. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2020.110540.
Дабіжа Д. В. Використання обліків та автоматизованих інформаційних систем при розслідуванні кримінальних правопорушень : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2017. 20 с.
Del Real Á., Sáenz-Aldea M., Santurtún A., Zarrabeitia M. T. Forensic databases, a perspective from the PENITENTIARY centers of Spain. Science & Justice. 2021. No. 61 (2). P. 175–179. doi: https://doi.org/10.1016/j.scijus.2020.09.009.
DNA Test Cost. Retrieved from https://www.medifee.com/tests/dna-test-cost/.
Дубонос К. В. Використання баз біометричних даних підрозділів Експертної служби МВС України під час розслідування кримінальних правопорушень : дис. … д-ра філософії : 081. Київ, 2021. 286 c.
Gamero J.-J., Romero J.-L., Peralta J.-L., Real F. C.-, Guillén M., Anjos M.-J. A study of spanish attitudes regarding the custody and use of forensic DNA databases. Forensic Science International: Genetics. 2008. No. 2 (2).
P. 138–149. doi: https://doi.org/10.1016/j.fsigen.2007.10.201.
Горпинюк О. В. Міжнародні стандарти накопичення та використання біометричних даних (зразків ДНК) у діяльності правоохоронних органів. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 2. С. 245–249.
Канава О. Ю. Проблемні питання проведення молекулярно-генетичних досліджень при ідентифікації безвісти зниклих осіб. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 5. C. 298–300. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2019-5/71.
Комаха В. О., Кривда Г. Ф., Сиволап Ю. М. До питання відносно проблеми створення інформаційної бази даних з метою ідентифікації рецидивістів за ознаками ДНК. Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності : зб. наук. ст. Одеса : ФЕНИКС, 2003. С. 142–150.
Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства : міжнар. док. від 25 жовт. 2007 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927#Text.
Котляренко Л. Т., Кофанов А. В. Перспективи законодавчого забезпечення генетичної ідентифікації військовослужбовців. Використання досягнень сучасної науки й техніки в розкритті злочинів : матеріали міжвідом. наук.-практ. круглого столу (Київ, 25 лют. 2021 р.). Київ : НАВС, 2021. 200 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
Lapointe M., Rogic A., Bourgoin S., Jolicoeur C., Séguin D. Leading-edge forensic dna analyses and the necessity of including crime scene investigators, police officers and technicians in a dna elimination database. Forensic Science International: Genetics. 2015. No. 19. P. 50–55. doi: https://doi.org/10.1016/j.fsigen.2015.06.002.
Лозовая С. Н., Матарыкина Е. В. Использование возможностей криминалистического учета генетических признаков человека во время досудебного расследования. Судебная экспертиза Беларуси. 2019. № 2 (9). С. 38–43.
Marchese V., Cerri N., Caenazzo L. Italian national Forensic Dna database in an European perspective. Forensic Science International: Genetics Supplement Series. 2013. No. 4 (1). doi: https://doi.org/10.1016/j.fsigss.2013.10.126.
Minervino A. C., Silva Jr. R. C., da Mota M. F., Matte C. H. F., Koshikene D., Oliveira J. P., Hessab T., Trindade B. R., Jacques G. S., Ferreira S. T. G., de Lima E. A., Felipe C. C. Increasing convicted OFFENDER genetic profiles in the Brazilian NATIONAL DNA Database–Legislation, projects and perspectives. Forensic Science International: Genetics Supplement Series. 2019. No. 7 (1). P. 575–577. doi: https://doi.org/10.1016/j.fsigss.2019.10.095.
Про затвердження Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС : наказ МВС України від 10 верес. 2009 р. № 390. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0963-09#Text.
Neuhuber F., Dunkelmann B., Höckner G., Kiesslich J., Klausriegler E., Radacher M. Female criminals–in’s not always the offender! Forensic Science International: Genetics Supplement Series. 2009. No. 2 (1). P. 145–146. doi: https://doi.org/10.1016/j.fsigss.2009.08.026.
Повх А. С., Романчук С. М. Контамінація під час молекулярно-генетичного дослідження. Причини її виникнення та наслідки. Криміналістичний вісник. 2018. № 2 (30). С. 106–115. doi: 10.37025/1992-4437/2018-30-2-106.
Приходько В. О. Теоретичні та практичні основи функціонування та використання криміналістичних обліків МВС України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2020. 194 с.
Степанюк Р. Л. Особливості призначення судової молекулярно-генетичної експертизи під час розслідування вбивств. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2019. № 3. С. 174–178. doi: 10.31733/2078-3566-2019-3-174-180.
Степанюк Р. Л., Іонова В. В. Призначення судової молекулярно-генетичної експертизи на стадії досудового розслідування: проблеми та шляхи їх вирішення. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2020. № 3 (91). С. 307–319. doi: 10.33766/2524-0323.91.307-319.
Степанюк Р. Л., Щербаковский М. Г., Кикинчук В. В., Лапта С. П., Гусева В. О. Проблемы применения судебной молекулярно-генетической экспертизы в уголовном производстве Украины. Georgian medical news. 2019. № 5 (290). С. 157–163.
Топчій В. В. Актуальність судової молекулярно-генетичної експертизи та проблемні питання щодо її проведення. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2018. № 18. С. 256–263. doi: 10.32353/khrife.2018.28.
Улютін Д. Експертний висновок Міністерства фінансів України до законопроекту згідно зі статтею 27 Бюджетного кодексу України. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/bills_documents/document-2297288.pdf.
Установление родства. Государственный комитет судебных экспертиз Республики Беларусь : [сайт]. URL: https://sudexpert.gov.by/ru/relationship-tips.html.
Єпринцева І. О. Актуальні питання криміналістичних обліків генетичних ознак людини. Молодий вчений. 2020. № 8 (84). С. 232–235. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2020-9-85-50.
Про Національну поліцію : Закон України від 2 лип. 2015 р. № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/580-19#Text.
Переглядів анотації: 79 Завантажень PDF: 80
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
