Упровадження в обіг новітніх документів, що посвідчують особу, як державний захід забезпечення національної безпеки в Україні
Анотація
В умовах сьогодення в нашій державі склалася складна криміногенна ситуація, аналіз якої засвідчує, що тяжкі за своїми наслідками кримінальні правопорушення, а саме участь у терористичній і розвідувально-диверсійній діяльності, незаконний перетин Державного кордону України, організація нелегальної міграції й торгівлі людьми, учиняють з використанням підроблених документів, що посвідчують особу. Такі протиправні дії становлять загрозу національній безпеці України. Мета статті – визначити комплекс державних заходів у сфері забезпечення національної безпеки України, які здійснюють з метою створення умов, за яких неможливе використання персональних даних і документів, що посвідчують особу, для вчинення злочинів. Також проаналізовано значення впровадження в обіг новітніх документів для успішного виконання основних державних функцій. Теоретичним базисом дослідження є наукові публікації вітчизняних й іноземних фахівців з криміналістичного дослідження документів, а саме: Т. Захарової, О. Кобилянського, Л. Патик, Л. Тальянчук, В. Тихонової, О. Сушко, І. Сушко, Я. Янушевич та ін. Наукова новизна здійсненого дослідження полягає у визначенні комплексних державних заходів, спрямованих на введення в обіг документів, що посвідчують особу, які відповідали б міжнародним стандартам безпеки, удосконалення системи їх захисту, забезпечення їх виготовлення з використанням сучасних технологій, можливості здійснення достовірної ідентифікації особи, захисту персональних даних. Висновки. Упровадження в Україні сучасних захищених документів, виготовлених із застосуванням технологій, що забезпечують достовірну ідентифікацію особи, має важливе значення національної безпеки та громадського порядку, а також сприятиме суттєвому підвищенню рівня захищеності суспільства від виявів злочинності.
Завантаження
Переглядів анотації: 96 Завантажень PDF: 56
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.