Основні види діяльності народу з реалізації безпосередньої демократії
Анотація
Розглянуто проблему участі народу в обговоренні та прийнятті рішень з метою втілення в життя конституційного принципу народовладдя в Україні. Прямою демократією в цьому контексті визнано не стільки демократичне врядування, скільки способи участі народу в процесі державного управління. Доведено, що важливе значення в цьому процесі має участь громадськості в управлінні державою, вихованні населення, контролі за діяльністю посадових осіб, співпраці посадовців з населенням. За цих умов народ приділяє особливу увагу самоосвіті, вихованню, цікавиться політичною ситуацією в країні, науковим прогресом. Аргументовано, що без долучення громадянського суспільства до процесу розбудови правової держави неможливо розв’язати складні проблеми, що постають нині перед країною. Встановлено, що здатність народу бути носієм суверенітету та єдиним джерелом влади сприяє розвитку української державності, оновленню та подальшому становленню інститутів влади. Виключно народові належить право визначати та змінювати конституційний лад в Україні. Це право не можуть узурпувати держава, її органи або посадові особи. Такі види діяльності народу, як установча, правотворча й контрольна, є невід’ємними елементами механізму здійснення влади в державі, що розвивається демократичним шляхом. Обґрунтовано актуальність дослідження таких видів діяльності з позиції вивчення правової сутності безпосереднього здійснення народом влади. Адже аксіологічний зміст управління державою на демократичних засадах передбачає взаємне визнання інтересів і договірний процес взаємодії в суспільстві для збереження та подальшого його розвитку, досягнення загального блага та блага конкретного громадянина.
Завантаження
Переглядів анотації: 106 Завантажень PDF: 1077
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.