Artificial Intelligence as a Tool of Legal Reform: Potential, Trends and Prospects
Abstract
The purpose of the scientific article is to generalize and develop theoretical knowledge about the potential, trends and possible directions of using artificial intelligence technologies as a tool of legal reform, a means of improving the effectiveness of its implementation. The methodological basis of scientific research is a set of principles of scientific knowledge (historicism, science, comprehensiveness, pluralism), methodological approaches (activity, system, comparative, axiological), general methods of thinking (analysis, synthesis, abstraction, generalization), philosophical (dialectical, metaphysical, metaphysical, metaphysical, metaphysical, hermeneutic, epistemological), general scientific (historical, synergetic, functional, structural) and specific scientific (formal-legal, comparative-legal) methods, the application of which provided the validity and reliability of the results of the study of the nature of artificial intelligence as the latest technology for legal reform. The scientific novelty of the publication is that for the first time the potential of artificial intelligence technologies as an important tool of legal reform, the latest means of improving its implementation due to its ability to make rational legal decisions, most adequate to the circumstances of legal development, in fact in real time. legislative activity, improvement of the legislative process and diversification of legislative techniques through digitalization of legal information; improved characteristics of the current state, trends and main vectors of the introduction of artificial intelligence in the legal field and legal practice; scientific ideas about doctrinal and normative approaches to understanding the nature of artificial intelligence, as well as debatable issues and possible threats and challenges related to the legal regulation of the creation, implementation and use of artificial intelligence technologies have been further developed. The conclusions of the scientific article are reduced to the following provisions, namely: the spread of artificial intelligence technologies in the modern world is gaining momentum. Soon enough, man will not be able to imagine life without artificial intelligence systems, which are likely to become the largest innovation project in the history of earthly civilization. At present, there is no single approach to understanding the nature of artificial intelligence in the technical field, which causes some uncertainty in the legal, social and moral-ethical fields. There is a discussion between different groups of legal experts on the legal aspects of the development of artificial intelligence; possible recognition of the legal personality of robots with artificial intelligence; the need to develop new mechanisms for the implementation of legal liability and compensation for damage in the use of artificial intelligence. In recent years, there have been intensive examples of the implementation of artificial intelligence systems in various fields and segments of social activity, which are mostly positive for their results. The use of artificial intelligence technologies in the legal field and legal practice is an important factor in the development of the legal system, ensuring the rights and freedoms of man and citizen. The potential of artificial intelligence technologies can contribute to the solution of complex, priority legal tasks, the implementation of significant and progressive legal transformations (innovations in the legal system, legal system, legal system). The use of artificial intelligence during legal reform allows to significantly expand the horizons of legislative activity, improve the legislative process and diversify legislative techniques.
Keywords: information technology; artificial intelligence; technologies of artificial intelligence; digitalization; legal regulation; legal development; reform; legal reform; legislative activity.
Downloads
References
Баранов О. А. Інтернет речей і штучний інтелект: витоки проблеми правового регулювання. ІТ-право: проблеми та перспективи розвитку в Україні : зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 17 листоп. 2017 р.). Львів : Львів. політехніка, 2017. С. 18–42.
Баулін Ю., Тацій В. Завдання вітчизняної кримінально-правової науки в умовах реформування кримінального законодавства України. Право України. 2020. № 2. С. 17–31. doi: https://doi.org/10.33498/louu-2020-02-017.
Булгакова О. С., Зосімов В. В., Поздєєв В. О. Методи та системи штучного інтелекту: теорія та практика : навч. посіб. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2020. 356 с.
Іваницький С. Майбутнє адвокатури. Право України. 2018. № 12. С. 260–273. doi: 10.33498/louu-2018-12-260.
Харарі Ю. Н. 21 урок для 21 століття / пер. з англ. О. Дем’янчука; 2-ге вид., доповн. Київ : Форс Україна, 2019. 416 с.
Кривицький Ю. В. Правова реформа: теоретико-прикладні виміри актуалізації проблеми. Часопис Київського університету права. 2018. № 3. С. 37–41. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2018_3_9.
Марценко Н. Правовий режим штучного інтелекту в цивільному праві. Актуальні проблеми правознавства. 2019. Вип. 4. С. 91–98. doi: 10.35774/app2019.04.091.
Онищук І. І. Правове регулювання технологій штучного інтелекту: теоретико-прикладні та етичні засади. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2020. № 3. С. 50–57. doi: https://doi.org/10.32886/instzak.2020.03.06.
Павленко Ж. О. Логіко-методологічні аспекти інженерії знань у правознавстві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12. Харків, 2003. 20 c.
Павленко Ж. О. Межі можливого і допустимого в технологічному підході до правового знання. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2020. Т. 1. № 44. С. 132–146. (Серія «Філософія, філософія права, політологія, соціологія»). doi: https://doi.org/10.21564/2075-7190.44.195917.
Петришин О. В., Гиляка О. С. Права людини в цифрову епоху: виклики, загрози та перспективи. Вісник Національної академії правових наук України. 2021. Т. 28. № 1. С. 15–23. doi: 10.37635/jnalsu.28(1).2021.15-23.
Радутний О. Суб’єктність штучного інтелекту у кримінальному праві. Право України. 2018. № 1. С. 123–136. doi: https://doi.org/10.33498/louu-2018-01-123.
Радутний О. Е. Штучний інтелект, інформаційна безпека та законотворчий процес (кримінально-правовий аспект). Інформація і право. 2018. № 1 (24). С. 149–158. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Infpr_2018_1_18.
Радутний О. Е. Юридична освіта та сфера надання правових послуг в контексті штучного інтелекту. Інформація і право. 2019. № 2(29). С. 40–54. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Infpr_2019_2_7.
Рамазанов С. К., Шевченко А. І., Купцова Є. О. Штучний інтелект і проблеми інтелектуалізації: стратегія розвитку, структура, методологія, принципи і проблеми. Штучний інтелект. 2020. № 4. С. 14–23. doi: https://doi.org/10.15407/jai2020.04.014.
Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні : розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 груд. 2020 р. № 1556-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-2020-р#Text.
Селіванов М. Електронний суд: ІТ-технології в судовому процесі як спосіб покращення прогнозованості судових рішень. Право України. 2018. № 1. С. 114–122. doi: https://doi.org/10.33498/louu-2018-01-114.
Стефанчук М. О., Музика-Стефанчук О. А., Стефанчук М. М. Перспективи правового регулювання відносин у сфері використання штучного інтелекту. Вісник Національної академії правових наук України. 2021. Т. 28. № 1. С. 157–168. doi: 10.37635/jnalsu.28(1).2021.157-168.
Стефанчук Р. Інформаційні технології та право: quo vadis? Право України. 2018. № 1. С. 30–50. doi: https://doi.org/10.33498/louu-2018-01-030.
Сидорчук Ю. М. Філософсько-правові проблеми використання штучного інтелекту. Право і суспільство. 2017. № 3. Ч. 2. С. 16–19. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2017/3_2017/part_2/6.pdf.
Теґмарк М. Життя 3.0. Доба штучного інтелекту / пер. з англ. З. Корабліна. Київ : Наш формат, 2019. 432 с.
Вебб Е. Велика дев’ятка. Як ІТ-гіганти та їхні розумні машини можуть змінити людство / пер. з англ. І. Возняка. Харків : Vivat, 2020. 352 с.
Великанова М. М. Штучний інтелект: правові проблеми та ризики. Вісник Національної академії правових наук України. 2020. Т. 27. № 4. С. 185–198. doi: 10.37635/jnalsu.27(4).2020.185-198.
Єфремова К. В. Правове регулювання штучного інтелекту в епоху цифрової економіки. Приватне право і підприємництво. 2020. Вип. 20. С. 142–147. doi: https://doi.org/10.32849/2409-9201.2020.20.25.
Завальний А. М. Інновації юридичної освіти: осмислення, виклики, перспективи. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 4 (109). С. 113–132. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvknuvs_2018_4_11.
Abstract views: 665 PDF Downloads: 498
- Authors reserve the right to authorship of their own work and transfer to the magazine the right of the first publication of this work under the terms of the Creative Commons Attribution License, which allows other persons to freely distribute published work with mandatory reference to authors of the original work and the first publication of an article in this magazine.
- Authors have the right to enter into separate additional agreements on non-exclusive dissemination of the work in the form in which it was published in the journal (for example, to post an article in the institution's repository or to publish as part of a monograph), provided that the link to the first publication of the work in this journal is maintained.
- The journal's policy allows and encourages the posting of articles by authors on the Internet (for example, in electronic storehouses of institutions or on personal websites), both before the submission of this manuscript to the editorial office and during its editorial processing, as this contributes to the creation of a productive scientific discussion and positively affects the efficiency and dynamics of citing the published work.
