Внутрішнє переконання під час оцінки доказів у конституційному судовому процесі
Анотація
Метою дослідження є комплексний аналіз недостатньо досліджених питань формування внутрішнього переконання судді органу конституційної юрисдикції як суб’єкта доказування в конституційному судовому процесі. Автор акцентує увагу на з’ясуванні спільних і відмінних особливостей формування внутрішнього
переконання суб’єктів доказування в конституційному судовому процесі вітчизняних та іноземних органів конституційної юрисдикції та судових установ загальної юрисдикції. Для досягнення поставленої мети
необхідно було виконати такі завдання: по-перше, визначити філософсько-правові засади процедури оцінки доказів у вітчизняному конституційному судовому процесі, які є законодавчо не врегульованими; по-друге, дослідити ступінь впливу на формування внутрішнього переконання судді конституційного суду в процесі оцінки доказів об'єктивних і суб'єктивних факторів; по-третє, з’ясувати відмінності процедури висловлення суддею органу конституційної юрисдикції свого ставлення до оцінки доказів колегіальним судовим органом шляхом голосування та на підставі внутрішнього переконання; по-четверте, окреслити шляхи подальшого наукового дослідження проблеми й обґрунтувати необхідність її законодавчого врегулювання. Для виконання поставлених завдань застосовано загальнонаукові методи пізнання, зокрема: аналіз, синтез, дедукцію,
індукцію, логічний, системний, а також специфічні наукові методи пізнання в галузі права –
формально-юридичний, юридично-герменевтичний, порівняльно-правовий, а також метод аналізу практики судового конституційного контролю. Емпіричну базу дослідження становлять праці вітчизняних та іноземних правознавців, які вивчали теоретичні питання судового доказування й доказів, акти національного та
зарубіжного права, практику Конституційного Суду України. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше вітчизняне комплексне дослідження процесу формування внутрішнього переконання суб’єктів
доказування під час оцінки доказів у конституційному судовому процесі. За результатами дослідження
обґрунтовано, що філософсько-правові засади процедури оцінки доказів у вітчизняному конституційному
судовому процесі досі лишаються поза увагою юридичної науки та законодавця. Теорія та практика
конституційного судового процесу засвідчують, що на формування внутрішнього переконання судді
конституційного суду з питань оцінки доказів значний вплив мають об'єктивні (обставини та факти, які були встановлені в процесі розгляду справи) та суб'єктивні (особистісні риси характеру та свідомості: світогляд, професійність, правосвідомість і справедливість) фактори. Внутрішнє переконання одного судді, що за
змістом і формою становить відображення об’єктивної дійсності, не є критерієм пізнання істинності в
конституційному судовому процесі, оскільки цим критерієм є виключно рішення колегіального органу.
Проблеми доказування в конституційному судовому процесі потребують посиленої уваги з боку науки
філософії права та нагального законодавчого врегулювання.
Ключові слова: внутрішнє переконання; емоції; істина; оцінка доказів; розумова діяльність; судовий
процес; сумнів; факт.
Завантаження
Переглядів анотації: 324 Завантажень PDF: 354
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
