Кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації
Анотація
Метою статті є вивчення актуальних питань кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації для формулювання шляхів удосконалення цієї кримінально-правової норми та підвищення рівня ефективності протидії корупції в Україні. Методологію дослідження становить комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичним підґрунтям дослідження є праці українських та іноземних учених, положення Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 2 жовтня 2019 року, нормативно-правові акти іноземних країн, які застосовують у протидії декларуванню недостовірної інформації та незаконному збагаченню. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній висвітлено актуальні проблеми, які існують у підставах кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації (пов’язані з криміналізацією цього суспільно небезпечного діяння, його відмежуванням від суміжного адміністративного правопорушення, удосконаленням конструкції відповідної заборонної кримінально-правової норми, а також підвищенням рівня її ефективності шляхом запровадження механізму протидії незаконному збагаченню у формі нової криміналізації відповідного діяння та/або механізму цивільної конфіскації нез’ясованих активів), надано рекомендації щодо шляхів їх розв’язання. За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки стосовно: 1) обґрунтованості криміналізації декларування недостовірної інформації в Україні та можливості диференціації кримінальної відповідальності за цей злочин, зокрема шляхом віднесення певних його виявів до категорії кримінальних проступків; 2) доцільності віднесення декларування недостовірної інформації до корупційних злочинів; 3) необхідності визначення чітких меж настання адміністративної та кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч. 4 ст. 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 3661 Кримінального кодексу України; 4) узгодження положення ч. 1 ст. 3661 Кримінального кодексу України з абзацом 2 примітки до цієї статті, а також необхідності заміни категорії «мінімальна заробітна плата», яку вжито в цій статті, на «неоподатковуваний мінімум доходів громадян»; 5) доцільності закріплення механізму протидії незаконному збагаченню шляхом нової криміналізації відповідних суспільно небезпечних діянь та/або механізму конфіскації нез’ясованих активів шляхом цивільної конфіскації.
Ключові слова: декларація; декларування недостовірної інформації; конфіскація; корупція; корупційний злочин; незаконне збагачення; злочини у сфері службової діяльності; службова особа.
Завантаження
Посилання
Андрієшин В. В. Кримінально-правова кваліфікація декларування недостовірної інформації (ст. 3661 КК України). Вісник асоціації кримінального права України. 2018. №. 11. Т. 2. С. 127–137.
Bikelis S. Prosecution for illicit enrichment: the Lithuanian perspective. Journal of Money Laundering Control. 2017. Vol. 20. Issue 2. P. 203–214. doi: https://doi.org/10.1108/JMLC-07-2016-0029.
Boucht J. «Asset confiscation in Europe – past, present, and future challenges». Journal of Financial Crime. 2019. doi: https://doi.org/10.1108/JFC-04-2018-0043.
Чернявський С., Вознюк А. Зарубіжний досвід правової протидії незаконному збагаченню. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 17(1). С. 79-89. doi: https://doi.org/10.33270/04191701.79.
Collins M., King C. The disruption of crime in Scotland through non-conviction based asset forfeiture. Journal of Money Laundering Control. 2013. No. 16 (4). P. 379–388. doi: 10.1108/JMLC-07-2013-0023.
Dinanti D., Tarina, D. D. Y. The Punishment of Perpetrators of Corruption with the Approach of the Local Wisdom (Businesses Looking For an Alternative Model of Criminal in Indonesia). International Journal of Multicultural and Multireligious Understanding. 2019. No. 6 (7). P. 32–44. doi: http://dx.doi.org/10.18415/ijmmu.v6i7.
Koлотило O. O. Конфіскація поза межами кримінального переслідування (цивільна конфіскація): міжнародно-правовий аспект. Наукові записки інституту законодавства Верховної Ради України. 2019. № 3. С. 81–88. doi: https://doi.org/10.32886/instzak.2019.03.08.
Киричко В. М. Законодавчий вірус у системі КК України: визначення і актуалізація проблеми на прикладі ст. 3682 КК «Незаконне збагачення». Проблеми законності. 2016. Вип. 133. С. 142–151. doi: 10.21564/2414-990x.133.70893.
Maugeri A. M. The Criminal Sanctions against the Illicit Proceeds of Criminal Organisations. New Journal of European Criminal Law. 2012. No. 3 (3-4). P. 257–297. doi: https://doi.org/10.1177/203228441200300304.
Messick R. E. Regulating conflict of interest: International experience with asset declaration and disclosure. World Bank, Washington, 2007. URL: http://www.acrc.org.ua/articles_doc/ua/Regulating_Conflict_of_Interest_International_ Experience_2007. pdf.
Muzila L., Morales M., Mathias M., & Berger T. On the take: criminalizing illicit enrichment to fight corruption. The World Bank. 2012. doi: https://doi.org/10.1596/978-0-8213-9454-0.
Полькін К. К. Про обґрунтованість криміналізації декларування недостовірної інформації. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2016. № 1. С. 142–155.
Simonato M. Confiscation and fundamental rights across criminal and non-criminal domains. In ERA Forum. 2017. No. 3. Vol. 18. P. 365–379. doi: 10.1007/s12027-017-0485-0.
Торгашова К. О. Проблема кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації. Young. 2018. № 11 (63). С. 146–149.
Tytko A., Stepanova H. International Experience Of Declaring Property, Assets And Private Interests. Baltic Journal of Economic Studies. 2019. № 5 (1). С. 214–217. doi: https://doi.org/10.30525/2256-0742/2019-5-1-214-217.
Вознюк А., Титко А. Кримінально-правова модель протидії незаконному збагаченню в Україні. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2019. № 2 (82). С. 46–62. doi: https://doi.org/https://doi.org/10.34015/2523-4552.2019.2.05.
Вознюк А. А. Актуальні проблеми на шляху побудови ефективної системи кримінально-правової протидії корупції в Україні. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 7 груд. 2018 р.) : у 2 ч. / [редкол.: В. В. Чернєй, С. Д. Гусарєв, С. С. Чернявський та ін.]. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2018. Ч. 1. С. 33–38.
Вознюк А. А. Незаконне збагачення: пошук оптимальної кримінально-правової норми. Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення : матеріали міжвузів. наук.-практ. круглого столу (Київ, 22 берез. 2019 р.) / [редкол.: В. В. Чернєй, С. Д. Гусарєв, С. С. Чернявський та ін.]. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2019. С. 84–90.
Wilsher D. Inexplicable wealth and illicit enrichment of public officials: A model draft that respects human rights in corruption cases. Crime, law and social change. 2006. No. 45 (1). P. 27–53. doi: 10.1007/s10611-006-9016-6.
Wodage W. Y. Criminalization of Possession of Unexplained Property and the Fight against Public Corruption: Identifying the Elements of the Offence under the Criminal Code of Ethiopia. Mizan Law Review. 2014. No. 8 (1). P. 45–83. doi: http://dx.doi.org/10.4314/mlr.v8i1.2.
Зеленов Г. М. Диференціація юридичної відповідальності за декларування недостовірної інформації. Протидія злочинності в Україні: кримінально-правові та кримінологічні аспекти : матеріали Всеукр. наук.-практ. семінару (Миколаїв, 26 трав. 2016 р.) / упоряд. Є.О. Письменський. Миколаїв : Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка, 2016. С. 61–65.
Переглядів анотації: 316 Завантажень PDF: 257
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
