Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики домашнього насильства
Анотація
Метою статті є наукове обґрунтування структури особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики домашнього насильства. Методологічну основу дослідження становлять такі методи: діалектичний (вивчення соціально-правових явищ, їх зв’язку та розвитку), історико-правовий (вивчення наукових поглядів стосовно понять, що вживають під час дослідження особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики), статистичний (узагальнення матеріалів судової практики). Наукова новизна публікації полягає в тому, що вперше зроблено спроби визначити ознаки особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики злочину, передбаченого ст. 1261 Кримінального кодексу України. Висновки. Виокремлено типові ознаки в структурі особи, яка вчиняє домашнє насильство, а саме біологічні (стать, вік), соціальні (місце проживання, освіта, сімейний стан, вид діяльності, загальний рівень культури, виховання), психологічні (інтелект, темперамент, емоційний стан, вольова сфера, наявність або відсутність психічних відхилень). На підставі аналізу судової практики сформовано загальну характеристику особи злочинця, що вчиняє домашнє насильство. Суб’єкти такого виду злочину мають спільні риси. Це здебільшого особи чоловічої статі, повнолітні, із середньою освітою, які не працюють, офіційно неодружені (проте перебувають у сімейних стосунках із жертвою).
Ключові слова: домашнє насильство; криміналістична характеристика; криміналістичний портрет; кримінальне правопорушення; особа злочинця; судова практика.
Завантаження
Посилання
Ахмедшин Р. Л. Криминалистическая характеристика личности преступника : монография. Томск: Томск. ун-т, 2005. 210 с.
Баринов С. В. Криминалистическая характеристика личности преступника, совершающего преступные нарушения неприкосновенности частной жизни. Актуальные проблемы российского права. 2018. № 1 (86). С. 142–150. doi: https://doi.org/10.17803/1994-1471.2018.86.1.142-150.
Белова О. Н., Акутина С. П. Женское насилие в семье как социальная проблема. Социодинамика. 2019. № 3. С. 18–26. doi: https://doi.org/10.25136/2409-7144.2019.3.29282.
Huecker M. R., Smock W. Kentucky Domestic Violence : [site]. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK499924.
Малыхина Н. И. Криминалистическое учение о лице, совершившем преступление : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12. Саратов, 2017. 403 с.
Maxwell J. R. Responding to Domestic Violence Incidents: A Collective Approac. URL: https://minds.wisconsin.edu/bitstream/handle/1793/78880/Maxwell,%20Jesse.pdf?sequence=1.
Мрочко Р. М. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики сутенерства. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 2. С. 158–162. doi: https://doi.org/10.31733/2078-3566-2018-3-158-162.
Натура А. И., Маховская А. А. Социально-психологический потрет личности преступника, совершающего незаконное лишение свободы. Теория и практика общественного развития. 2017. № 7. С. 68–71. doi: https://doi.org/10.24158/tipor.2017.7.14.
Пащенко А. С. Особенности расследования преступлений, связанных с домашним насилием : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Волгоград, 2005. 183 с.
Радзевілова О. В. Психосоціальні особливості жінок, які вчинили насильницькі злочини у стані алкогольного сп’яніння. Психологічний часопис. 2017. № 5 (9). С. 139–149. doi: https://doi.org/10.31108/1.2017.5.9.12.
Rahman K. F. Focus on Domestic Violence in Bangladesh: A Study from Criminological Perspectives. Journal of International Women’s Studies. 2019. Vol. 20 (3). Р. 98–115.
Салтевський М. В. Криміналістика : підручник : у 2 ч. Харків : Консум, 2001. Ч. 2. 528 с.
Криміналістика : підручник / [В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін.]. Харків : Право, 2008. 464 с.
Тіщенко В. В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів : монографія. Одеса : Фенікс, 2007. 260 с.
Цимбал О. С. Криміналістична характеристика особи злочинця, що вчинює незаконні заволодіння автомобілями шляхом подолання систем захисту. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 2. С. 162–167. doi: https://doi.org/10.31733/2078-3566-2018-3-162-167.
Варданян А. В. Субъект преступления и личность преступника как междисциплинарные категории уголовно-правовых наук: вопросы соотношения и интеграции. Криминологический журнал Байкальского государственного университета экономики и права. 2016. № 2. Т. 10. С. 244–251. doi: 10.17150/1996-7756.2016.10(2).244-251.
Ведерников Н. Т. Личность преступника в криминалистике и криминологии. Вестник Томского государственного университета. 2014. № 384. С. 148–152.
Ведерников Н. Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления. Криминалистическая характеристика преступлений : сб. науч. тр. М., 1984. С. 74–77.
Влезько Д. А. Значение личности преступника в криминалистике. Вестник Восточно-сибирского института МВД России. 2018. № 4 (87). С. 186–189.
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 5 серп. 2019 p. Справа № 466/5939/19. Єдиний державний реєстр судових рішень : [сайт]. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83443765.
Єдиний звіт про кримінальні правопорушення по державі за вересень 2019 року. Генеральна прокуратура України : [сайт]. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=113897&libid=100820&c=edit&_c=fo.
Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами : Закон України від 6 груд. 2017 р. № 2227-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19.
Переглядів анотації: 431 Завантажень PDF: 621
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
