Електронне відображення як криміналістичний об’єкт
Анотація
Метою статті є дослідження електронного відображення як криміналістичного об’єкта, з’ясування сутності електронних слідів, механізмів слідоутворення, особливостей виявлення, фіксації та ідентифікації електронних слідів. Методологія. Для досягнення мети статті, наукової обґрунтованості й об’єктивності її результатів було застосовано загальні та спеціальні методи, серед яких: аналіз, синтез, пояснення, порівняння, дедукція, індукція тощо. Досліджено сутність поняття матеріальних слідів в інформаційно-телекомунікаційній системі як комбінації станів упорядкованої низки елементарних носіїв інформації в пристрої пам’яті цієї системи. Запропоновано визначати ці сліди як двійкові коди інформації в «чистому вигляді», не прив’язаної до конкретного матеріального носія. Акцентовано на інтегральній (комбінаторній) сутності цих слідів, що надає їм унікальності. Зазначено, що матеріальний слід в елементарному носієві інформації не має індивідуальних криміналістичних ознак. Наукова новизна. Запропоновано визначити поняття електронного сліду як відображення на моніторі обчислювального пристрою матеріального сліду в інформаційно-телекомунікаційній системі. Рекомендовано розглядати електронне відображення як форму вияву електронних слідів. Обґрунтовано думку щодо ідеальної природи електронних слідів. Доведено помилковість тлумачення електронних слідів як слідів віртуальних. Аргументовано, що інтегральна (комбінаторна) природа матеріальних слідів в інформаційно-телекомунікаційній системі дає підстави вважати їх та створювані ними електронні сліди такими, що набувають індивідуальних криміналістичних ознак через неповторність двійкових кодів, завдяки чому можуть бути придатними для криміналістичної ідентифікації. Досліджено особливості виявлення та фіксації електронних слідів. Встановлено, що їх виявлення та фіксацію проводять за спеціальними методиками шляхом застосування програмного забезпечення загального і спеціального призначення. Висновки. Узагальнено, що сліди в елементарних носіях інформації не мають індивідуальних криміналістичних ознак. Проте їхня інтегральна (комбінаторна) природа дає підстави стверджувати, що матеріальні сліди в інформаційно-телекомунікаційній системі та створювані ними електронні сліди набувають цих ознак і можуть бути придатними для криміналістичної ідентифікації. Виявлення та фіксацію електронних слідів здійснюють за спеціальними методиками шляхом застосування програмного забезпечення загального та спеціального призначення. Наявні проблеми щодо виявлення та фіксації електронних слідів потребують законодавчого врегулювання. Електронні відображення мають загальні й окремі ідентифікуючі ознаки. Ідентичні електронні сліди можуть мати відмінності за окремими ознаками через їхню динамічну природу.
Ключові слова: електронне відображення; криміналістика; криміналістичний об’єкт; криміналістична ідентифікація; двійковий код; доказ.
Завантаження
Посилання
Грановский Г. Л. Основы трасологии. Особенная часть. М. : ВНИИ МВД СССР, 1974. 240 с.
Грановский Г. Л. Основы трасологии. Общая часть. М. : ВНИИ МВД СССР, 1965. 124 с.
Особливості використання електронних цифрових доказів у кримінальних провадженнях : метод. рек. / [В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, В. Г. Хахановський та ін.] ; за заг. ред. М. В. Гребенюка. Київ : МНДЦ при РНБО України, 2017. 70 с.
Якимов И. Н. Осмотр. М., 1935. 107 с.
Матијевић М. Криминалистика – откривање и докажување (Т. I, II) (вријеме пролази, дјела остају). Безбједност Полиција Грађани. 2018. Vol. 12. Issue 3–4. С. 3–23. doi: https://doi.org/10.7251/bpg1603003m.
Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень : наказ Міністерства юстиції України від 8 жовт. 1998 р. № 53/5. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0001-13. doi: https://doi.org/10.33498/louu-2019-09-117.
Орлов Ю. Ю. Основи тактики пошуку інформації кримінального характеру в мережі Інтернет : метод. рек. Київ : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. 23 с.
Орлов Ю. Ю., Чернявський С. С. Електронне відображення як джерело доказів у кримінальному провадженні. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1 (13). С. 12–24. URL: https://lawjournal.naiau.kiev.ua/index.php/lawjournal/article/view/111.
Орлов Ю. Ю., Чернявський С. С. Використання електронних відображень як доказів у кримінальному провадженні. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 3 (104). С. 13–25. URL: https://scientbul.naiau.kiev.ua/index.php/scientbul/article/view/612.
Орлов Ю. Ю., Кухаренко С. В., Школьний В. Б. Проведення пошукових заходів у мережі Інтернет : метод. рек. : у 2 ч. / за заг. ред. О. М. Джужі. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2011. Ч. 2. 40 с.
Шаповалова Г. М., Шаповалов В. В. Криминалистика и ее роль в предупреждении преступлений на основе информационных технологий. Полицейская деятельность. 2016. № 2 (2). С. 187–199. doi: https://doi.org/10.7256/2222-1964.2016.2.17636.
Шевченко Б. И. Научные основы современной трасологии. М. : 1947. 54 с.
Шорошев В. В., Хорошко В. О. Системи виявлення атак на комп’ютерні системи. Захист інформації. 2007. № 4 (36). Т. 9. С. 5–10. doi: https://doi.org/10.18372/2410-7840.9.4124.
Турчин Д. А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике : монография. Владивосток : Дальневост. гос. ун-т, 1983. 188 с.
Криміналістика : навч. посіб. / за ред. А. Ф. Волобуєва. Київ : КНТ, 2011. 504 с.
Про основні засади забезпечення кібербезпеки України : Закон України від 5 жовт. 2017 р. № 2163-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19.
Переглядів анотації: 175 Завантажень PDF: 165
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.