Кримінальна відповідальність за підкуп виборця та учасника референдуму: міжнародний досвід
Анотація
Метою статті є компаративістське дослідження положень кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за підкуп виборця, учасника референдуму, у пострадянських та європейських країнах задля виявлення переваг і недоліків, акумулювання позитивного міжнародного досвіду, окреслення перспектив його використання у вітчизняному законодавстві. Визначено місце кримінально-правової норми про підкуп виборця, учасника референдуму в системі Особливої частини кримінального закону іноземних країн; досліджено питання наявності в законодавстві різних країн окремої статті, що встановлює відповідальність за такі злочини; окреслено діяння, що становлять об’єктивну сторону підкупу виборця, учасника референдуму, відповідно до законодавства іноземних держав; схарактеризовано основні заходи кримінально-правового реагування на досліджувані злочини; з’ясовано умови звільнення від кримінальної відповідальності виборців за спеціальними підставами. Методологія. Для досягнення мети як засоби наукового пошуку було використано загальнонаукові та спеціальні методи. Загальний діалектичний метод наукового пізнання став методологічною основою дослідження, що надало можливість проаналізувати різні аспекти законодавчого закріплення кримінальної відповідальності за підкуп виборця, учасника референдуму в їх розвитку, взаємозв’язку та взаємовпливові. Серед спеціальних методів дослідження застосовано такі: історико-правовий (для з’ясування аспектів становлення та розвитку криміналізації підкупу виборця, учасника референдуму); системно-структурний (для встановлення місця досліджуваної норми в структурі Особливої частини КК іноземних країн); порівняльно-правовий (для порівняльного аналізу врегулювання кримінальної відповідальності за досліджувані злочини в законодавстві різних країн). Наукова новизна отриманих результатів полягає в удосконаленні теоретичного розуміння міжнародного досвіду кримінально-правової регламентації відповідальності за підкуп виборця, учасника референдуму, здійсненні порівняльно-правового аналізу сучасних світових моделей такої регламентації для врахування позитивного міжнародного досвіду вдосконалення вітчизняного законодавства. Висновки. У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз норм кримінального законодавства деяких іноземних країн, що встановлюють відповідальність за підкуп виборця, учасника референдуму за низкою критеріїв. З’ясовано, що законодавство України узгоджено з позицією більшості європейських держав щодо встановлення кримінальної відповідальності за такі злочини в межах окремої норми Кримінального кодексу України. Така аналогія виявляється і у віднесенні цього складу
у вітчизняному законодавстві до злочинів проти конституційних (виборчих, політичних) прав громадян у контексті дослідження структури Особливої частини Кримінального кодексу України. Водночас виявлено розбіжності між українським і європейським законодавством щодо характеру основних заходів кримінально-правового реагування на досліджувані злочини. Так, європейська практика оперує здебільшого штрафами, що може бути пов’язано з відсутністю соціальної потреби в обранні суворіших мір покарання. Визнано раціональним, з огляду на високу латентність підкупу виборця, учасника референдуму, запровадити закріплене в законодавстві європейських країн звільнення від кримінальної відповідальності за спеціальними підставами, зокрема, виборців або учасників референдуму, які добровільно повідомили правоохоронні органи про вчинення таких злочинів.
Ключові слова: підкуп; виборець; учасник; референдум; міжнародний досвід; кримінальна відповідальність; законодавство.
Завантаження
Посилання
Bikelis S. Prosecution for illicit enrichment: the Lithuanian perspective. Journal of Money Laundering Control. 2017. Vol. 20. Issue 2. P. 203–214. doi: https://doi.org/10.1108/JMLC-07-2016-0029.
Boucht J. Asset confiscation in Europe – past, present, and future challenges. Journal of Financial Crime. 2019. doi: https://doi.org/10.1108/JFC-04-2018-0043.
Чернявський С. C., Вознюк А. А. Зарубіжний досвід правової протидії незаконному збагаченню. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 17 (1). С. 79–89. URL: https://lawjournal.naiau.kiev.ua/index.php/lawjournal/article/view/1063. doi: https://doi.org/10.33270/04191701.79.
Criminal code of the Kingdom of Sweden. Legislationline : [site]. 1962. URL: https://www.legislationline.org/ documents/section/criminal-codes.
Criminal Code of the Republic of Bulgaria (1968, amended 2017). Legislationline : [site]. URL: https://www.legislationline.org/documents/action/popup/id/8881/preview.
Criminal Code of the Republic Poland. Legislationline : [site]. 1997. URL: https://www.legislationline.org/ documents/section/criminal-codes.
Девицкий Э. И., Жмуров Д.В. Подкуп избирателей: взгляд криминолога. Всероссийский криминологический журнал. 2017. Т. 11. № 2. C. 289–298. doi: https://doi.org/10.17150/2500-4255.2017.11(2).289298.
Dinanti D., Tarina, D. D. Y. The Punishment of Perpetrators of Corruption with the Approach of the Local Wisdom (Businesses Looking For an Alternative Model of Criminal in Indonesia). International Journal of Multicultural and Multireligious Understanding. 2019. No. 6 (7). P. 32–44. doi: http://dx.doi.org/10.18415/ijmmu.v6i7.
Грогуленко Л. В. Юридическая ответственность за подкуп избирателей на выборах. Пролог: журнал о праве. 2019. № 2. С. 43–47. doi: https://doi.org/10.21639/2313-6715.2019.2.6.
Julien R. Unexplained Wealth Orders (UWOs) Under the UK’s Criminal Finances Act 2017: The Role of Tax Laws and Tax Authorities in its Successful Implementation (February 21, 2018). 2nd High-Level Conference on High Net-Worth Individuals: The Challenge They Pose for Tax Administrations, FIUs and Law Enforcement Agencies. 2018. doi: http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.3151969.
Колодін Д. О. Відповідальність за фальсифікацію виборчої документації за кримінальним законодавством європейських країн. Актуальні проблеми політики. 2015. C. 182–190. URL: dspace.onua.edu.ua/ bitstream/handle/11300/1583/Kolodin.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
Кострицький В. В. Кримінально-правова характеристика підкупу виборця або учасника референдуму : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Сєвєродонецьк, 2018. 250 с.
Кузнецова Н. Н. Подкуп избирателей: разграничение уголовной и административной ответственности. Электронный журнал ССРН. 2008. С. 86–88. doi: https://doi.org/10,2139 / ssrn.2551923.
Nugroho H. Reversal burden of proof on corruption in Indonesia. Problems of Legality. 2018. No. 140. P. 175–182. doi: 10.21564/2414-990x.140.121442.
Oke T. Money laundering regulation and the African PEP: case for tougher civil remedy options. Journal of Money Laundering Control. 2016. No. 19 (1). P. 32–57. doi: https://doi.org/10.1108/JMLC-01-2015-0001.
Пащенко И. Ю. Ответственность за нарушения избирательных прав в европейских государствах: сравнительно-правовой аспект. Наука. Мысль. 2017. № 4. С. 150–166. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/otvetstvennost-za-narusheniya-izbiratelnyh-prav-v-evropeyskih-gosudarstvah-sravnitelno-pravovoy-aspekt.
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства : проект Закону України від 6 лют. 2019 р. № 8270. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63864.
Schwartz D. Ethics of bribery of voters. In «Political Morality of the Late Scholasticism: Civil Life, War, and Conscience». Cambridge : Cambridge University Press, 2019. P. 15–32. doi: https://doi.org/10,1017/9781108591522,002.
Семенюк О. О. Кримінально-правова характеристика порушення законодавства про референдум. Київ, 2012. 212 с.
Simonato M. Confiscation and fundamental rights across criminal and non-criminal domains. In ERA Forum. 2017. No. 18 (3). P. 365–379. doi: https://doi.org/10.1007/s12027-017-0485-0.
The General Civil Penal Code of the Kingdom of Norway (1902, amended 2005). Legislationline : [site]. URL: https://www.legislationline.org/documents/section/criminal-codes.
Цитряк В. Я. Зарубіжний досвід криміналізації активного підкупу. Держава і право. 2012. Вип. 56. С. 444–449. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/64415.
Уголовный кодекс Грузии : Закон Грузии от 22 июля 1999 г. № 2287-вс. URL: https://www.legislationline.org/download/id/8541/file/Georgia_CC_2009_amOct2019_ru.pdf.
Уголовный кодекс Кыргызской Республики : Закон Кыргызской Республики от 2 февр. 2017 г. № 19. URL: https://www.legislationline.org/download/id/8264/file/Kyrgyzstan_CC_2016_am2019_ru.pdf.
Уголовный кодекс Республики Молдова : Закон Республики Молдова от 18 апр. 2002 г. № 985. URL: https://www.legislationline.org/download/id/8276/file/Moldova_CC_2002_am2018_ru.pdf.
Вознюк А., Титко А. (2019). Кримінально-правова модель протидії незаконному збагаченню в Україні. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2019. № 2 (8). С. 46–62. doi: https://doi.org/https://doi.org/10.34015/2523-4552.2019.2.05.
Зайцева О. В. Воспрепятствование осуществлению избирательных прав граждан: действительные и мнимые коллизии УК РФ и КоАП РФ. Вестник Саратовской государственной юридической академии. 2014. № 6. С. 168–171.
Звіт за результатами спостереження ОПОРИ на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року: тенденції липня та попередні висновки кампанії. URL: https://www.oporaua.org/report/vybory/ parlamentski-vybory/parlamentski-vybory-2019.
Переглядів анотації: 397 Завантажень PDF: 356
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
