Аналіз санкцій статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Анотація
Метою статті є виявлення основних вад адміністративного стягнення за порушення правил щодо карантину людей (ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення) з метою формування науково обґрунтованих шляхів їх усунення. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також практика їх застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній виявлено низку вад, притаманних санкції ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це надало можливість сформулювати пропозиції щодо їх усунення шляхом зменшення мінімальної та максимальної меж стягнення у вигляді штрафу за порушення правил щодо карантину людей, узгодження меж санкцій ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 325 Кримінального кодексу України, а також розширення меж санкцій ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом введення альтернативних стягнень у формі попередження та домашнього адміністративного арешту. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки: 1) ключові вади санкцій ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення полягають у надмірній суворості розмірів штрафів для окремих категорій громадян, їх безальтернативності, відсутності належної диференціації адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також наближеності міри стягнення, передбаченої ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до розмірів покарань, передбачених ст. 325 Кримінального кодексу України; 2) оптимізація санкцій ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення можлива шляхом: зменшення мінімальної та максимальної меж штрафу, узгодження їх із санкціями ст. 325 Кримінального кодексу України, а також розширення меж санкцій ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом попередження та домашнього адміністративного арешту; 3) окреслено переваги таких кроків для України як правової держави європейського зразка: а) зниження рівня невдоволеності населення парламентом і суб’єктами правозастосування; б) досягнення балансу між заходами адміністративно-правової та кримінальної відповідальності; в) надання можливості суддям уживати обґрунтованіші, законні та справедливі заходи реагування на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ключові слова: адміністративна відповідальність; карантин; коронавірус; адміністративне правопорушення; адміністративні стягнення; інфекційні хвороби; правила карантину людей.
Завантаження
Посилання
Ковальова С. С. Відповідальність за порушення карантину та санітарних правил і норм щодо запобігання поширенню коронавірусної інфекції (COVID-19) в Україні. Право. Людина. Довкілля. 2020. № 11 (2). С. 158–168. doi: https://doi.org/10.31548/law2020.02.019.
Крикун В. В. Об’єктивні особливості адміністративних правопорушень, передбачених статтею 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення та їх вплив на сферу повноважень Національної поліції України. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2020. № 89 (2). С. 153–163. doi: https://doi.org/10.32631/v.2020.2.15.
Курінний Є. В. Про аксіологічну сутність адміністративних штрафів. Вісник Запорізького національного університету. 2020. № 1. С. 144–150. doi: https://doi.org/10.26661/2616-9444-2020-1-22.
Кузембаєв О. С. Кримінальна відповідальність за зараження коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19) в Україні та деяких зарубіжних країнах в ракурсі економічного паритету. Вісник асоціації кримінального права України. 2020. № 1 (13). С. 75–91. doi: https://doi.org/10.21564/2311-9640.2020.13.2028.
Маслак О. В., Рєзнік О. М. Проблемні аспекти системи адміністративних стягнень в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 4. С. 131–134. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2019-4/35.
Новицька М. В. Ступінь суспільної небезпеки як одна із основних ознак адміністративних правопорушень. Правові новели. 2020. № 11. С. 204–211. doi: https://doi.org/10.32847/ln.2020.11.26.
Пилипів Р., Тимчишин А. Адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей: проблеми та перспективи. Юридичний вісник. 2020. № 3. C. 163–169. doi: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1937.
Рєзнік О. М., Полянська Є. А. Відповідальність за порушення карантинних заходів: національний і зарубіжний досвід. Правові новели. 2020. № 11. С. 218–224. doi: https://doi.org/10.32847/ln.2020.11.28.
Роговська Я. І., Козін С. М. Штрафи та адміністративна відповідальність при порушенні умов карантину. Збірник наукових праць ΛΌГOΣ. 2020. С. 82–83. doi: https://doi.org/10.36074/24.04.2020.v5.29.
Самбор М. А. Склад адміністративного правопорушення щодо порушення правил карантину людей. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2020. № 2 (90). С. 155–170. doi: 10.33766/2524-0323.90.155-170.
Вознюк А., Чернявський С. Порушення правил і норм щодо запобігання COVID-19: актуальні проблеми кримінальної та адміністративної відповідальності. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 19 (1). С. 8–19. doi: https://doi.org/10.33270/04201901.8
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) : Закон України від 17 берез. 2020 р. № 530-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#n22.
Переглядів анотації: 151 Завантажень PDF: 298
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
