МОНІТОРИНГ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  • Ye. Kobko кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ, м. Київ
Ключові слова: національна безпека, національні інтереси, загрози національній безпеці, моніторинг, публічно-правові засоби

Анотація

Окреслено місце моніторингу серед інших публічно-правових засобів забезпечення національної безпеки держави. На підставі аналізу чинного законодавства та наукових досліджень визначено поняття загроз національній безпеці. З’ясовано сутність і перспективи розвитку державної системи моніторингу в контексті позитивного зарубіжного досвіду й українських реалій сьогодення.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Ye. Kobko
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

Переглядів анотації: 145
Завантажень PDF: 76
Як цитувати
[1]
Kobko, Y. 1. МОНІТОРИНГ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 106, 1 (1), 122-134.
Номер
Том 106 № 1 (2018)
Розділ
Законодавче врегулювання правозастосування
  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.