ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ФІНАНСУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ ГРУП (ОРГАНІЗАЦІЙ), ЯКІ ДІЮТЬ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЛУГАНСЬКОЇ ТА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ

  • I. Tsupryk

    кандидат юридичних наук,
    доцент, здобувач Національної академії
    внутрішніх справ, м. Київ
Ключові слова: фінансування тероризму, терористична організація «Донецька народна республіка», терористична організація «Луганська народна республіка», активи

Анотація

Окреслено проблеми дослідження предмета доказування в
кримінальних провадженнях, пов’язаних із фінансуванням
тероризму, зокрема терористичних груп (організацій) та
окремих терористів, які діють на тимчасово окупованих
територіях Луганської та Донецької областей. Визначено, що
основним завданням під час розслідування злочинів цієї
категорії є встановлення обставин, необхідних для прийняття
обґрунтованих рішень у кримінальному провадженні. Доведено
необхідність встановлення обізнаності особи, яка переводить
активи на тимчасово окуповані території з метою
фінансування тероризму.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

I. Tsupryk

кандидат юридичних наук,
доцент, здобувач Національної академії
внутрішніх справ, м. Київ


Переглядів анотації: 103
Завантажень PDF: 120
Як цитувати
[1]
Tsupryk, I. 1. ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ФІНАНСУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ ГРУП (ОРГАНІЗАЦІЙ), ЯКІ ДІЮТЬ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЛУГАНСЬКОЇ ТА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 103, 2 (1), 25-36.
Номер
Том 103 № 2 (2017)
Розділ
Протидія злочинності: проблеми теорії та практики

Авторське право (c) 2017 Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

  • Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.