Синергетика суб’єктивного елементу злочину
Анотація
Визначено юридичні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину в структурі суб’єктивної сторони злочину. Доведено, що суб’єктивна сторона злочину є такою фактичною конструкцією, без якої неможливо встановити юридичну конструкцію – суб’єктивну сторону складу злочину. Суб’єктивна сторона складу злочину є досить складною для фактичного встановлення. Останнє стає можливим лише завдяки з’ясуванню психологічних ознак структури суб’єктивної сторони злочину, які зумовлюють внутрішнє (психічне) ставлення особи до вчинюваного злочинного діяння, що визначає зміст суб’єктивної сторони складу злочину в кожному конкретному випадку. Зауважено, що сукупність ознак, які характеризують психологічну діяльність особи, яка вчинила злочин, становить один з елементів складу злочину, зокрема його суб’єктивну сторону. Саме через такі взаємозалежні та взаємопов’язані юридичні ознаки, як вина, мотив, мета злочину й емоційний стан суб’єкта, можна висвітлити зміст суб’єктивної сторони складу злочину. Водночас ці ознаки визначають за допомогою окремих психологічних явищ, які утворюють структуру суб’єктивної сторони злочину. Суб’єктивна сторона складу злочину безпосередньо залежить від психічних і психологічних особливостей особи, яка вчинила злочин. Аргументовано, що контролювати власну поведінку, дотримуватися морально-етичних норм і правил поведінки, адекватно сприймати зовнішній світ може лише особа з певним рівнем інтелектуально-вольових рис.
Завантаження
Переглядів анотації: 128 Завантажень PDF: 224
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.