Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння паспортом у контексті міжнародного досвіду
Анотація
Світове суспільство зазнає негативного впливу злочинних дій, повʼязаних з використанням чужих особистих важливих документів. З огляду на наявну загрозу міжнародній безпеці, країни розробили низку заходів, за допомогою яких здійснюють запобігання зазначеній групі злочинів. Світове товариство з-поміж таких заходів пропонує такі: 1) забезпечення кримінальної охорони шляхом закріплення складу злочину в кримінальному законі; 2) застосування досягнень науки й техніки для вдосконалення особистих важливих документів; 3) упровадження сучасних технологій з метою унеможливити використання особистого документа сторонньою особою; 3) міжнародну співпрацю. Проаналізовано кримінальне законодавство іноземних держав щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння паспортом або іншим особистим важливим документом. На підставі аналізу констатовано наявність у кримінальному законодавстві всіх досліджених держав (Грузія, Федеративна Республіка Німеччина, Королівство Швеція, Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Молдова, Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Таджикистан, Республіка Туркменістан, Республіка Узбекистан, Естонська Республіка, США, Велика Британія) складу злочину за незаконні дії з особистим важливим документом. Проаналізувавши санкції статей, установлено, що найпоширенішим видом покарання за незаконні дії з особистими важливими документами є штраф, громадські роботи та позбавлення волі, яке застосовують переважно за наявності обтяжуючих обставин або за злочини з кваліфікуючими ознаками. Запропоновано внести зміни до диспозиції ст. 357 Кримінального кодексу України шляхом встановлення відповідальності не лише за незаконне заволодіння паспортом або іншим особистим важливим документом, а й за використання чужого офіційного особистого документа. Крім того, нововведення стосуються також санкції, якою запропоновано передбачити альтернативні види покарань, зокрема у вигляді громадських робіт.
Завантаження
Переглядів анотації: 64 Завантажень PDF: 1252
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.