Віктимологічна профілактика злочинів проти життя та здоров’я дітей
Анотація
Досліджено особливості застосування заходів віктимологічної профілактики злочинів проти життя та здоров’я дітей. Визначено види цих злочинів. Зауважено, що особливої уваги потребує аналіз злочинів, учинених спеціальним суб’єктом (батьками або особами, що їх заміняють). Необхідність дослідження жертви злочину зумовлена підвищенням ефективності профілактики конкретних злочинів та профілактики злочинності шляхом впливу на потенційного потерпілого. Схарактеризовано сучасний стан і тенденції віктимізації дітей у контексті злочинів проти життя та здоров’я. Констатовано значущість охорони життя і здоров’я неповнолітнього, а також визначено особливості кримінальної відповідальності, передбаченої за посягання на нього. Важливим для розуміння потенційної віктимності дитини є визначення середовища, у якому відбувається її становлення, віктимогенних факторів та умов. Оскільки процес віктимізації є динамічним, що обумовлено взаємодією різноманітних складових – сукупністю обставин у житті дитини й суспільства, які детермінують процес перетворення особистості на жертву злочину, вони так чи інакше сприяють його реалізації. Специфіка дитини як потерпілого зумовлена віком, рівнем знань, недостатнім життєвим досвідом, конформними якостями тощо. Проаналізовано нормативно-правові засади діяльності суб’єктів віктимологічної профілактики, систему заходів, яких вони вживають. Запропоновано шляхи вдосконалення віктимологічної профілактики на загальносоціальному, спеціальному й індивідуальному рівнях.
Завантаження
Переглядів анотації: 151 Завантажень PDF: 144
Авторське право (c) 2019 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.