ЦИФРОВЕ ВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Анотація
Анотація. У статті проаналізовано цифрове врядування у сфері містобудування як потенційний інструмент декриміналізації будівельної діяльності. Обґрунтовано, що запровадження електронних сервісів, як-от платформи e-construction не забезпечить зменшення кількості правопорушень або підвищення прозорості, якщо правова нормативна база є фрагментованою, колізійною або нестабільною. Посилену увагу зосереджено на явищі цифрової латентності – прихованих формах бездіяльності, які не зафіксовано в системах, однак вони мають кримінологічне значення. Проведено огляд нормативної архітектури у сфері землекористування та містобудування, виокремлено джерела правової невизначеності, які унеможливлюють персоніфікацію відповідальності або сприяють блокуванню рішень. Запроваджено поняття регуляторної імітації, коли цифрова система зовні демонструє прозорість, але фактично фіксує лише процедурні дії без правового результату. Платформу e-construction, хоч і адмініструє інституція з високим рівнем довіри – Державна інспекція архітектури та містобудування України, проте вона функціонує в середовищі нормативного реверсу та обмеженої міжвідомчої інтеграції. Здійснено порівняльний аналіз цифрових сервісів у Сингапурі, Естонії, Нідерландах та Грузії. З’ясовано, що ключовими факторами їх ефективності є: повна інтеграція реєстрів, стабільність правозастосування, обов’язковість audit trail, автоматичне виявлення аномалій. Запропоновано рекомендації до кримінального та адміністративного законодавства, зокрема впровадження інституту «цифрової службової недоброчесності», закріплення незворотності дозволів і алгоритмізація кримінологічної профілактики. Сформовано висновок, що цифровізацію слід розглядати не як формальну автоматизацію, а як інструмент формування правової певності та нової архітектури довіри.
Ключові слова: цифрове врядування; e-construction; правова певність; цифрова латентність; містобудівна діяльність; декриміналізація; регуляторна імітація; інституційна відповідальність; кримінологічна профілактика; адміністративна бездіяльність.
Завантаження
Переглядів анотації: 65 Завантажень PDF: 45
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
