ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОЖЕЖНОЇ АБО ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ
Анотація
Анотація. У статті здійснено спробу окреслити й висвітлити проблемні питання з розслідування кримінальних правопорушень пожежної або техногенної безпеки. За результатами вивчення слідчої та судової практики розслідування таких кримінальних правопорушень виявлено певні сталі тенденції та причини їх виникнення, увагу спрямовано на повторюваний характер деяких із них. Узагальнено й систематизовано причини виникнення техногенних катастроф. Розглянуто основні техногенно небезпечні об’єкти, які знаходяться на території України, що руйнуються першочергово під час бойових дій і терористичних атак. Встановлено фактори небезпек, які можуть виникнути в процесі порушення техногенної безпеки щодо кожного техногенно небезпечного об’єкта. Проаналізовано статистичні дані Офісу Генерального прокурора України відповідно до показників кримінальних порушень за ст. 270 Кримінального кодексу України та результати їх досудового розслідування за період воєнного часу 2022–2025 років. Вивчення вироків за ст. 270 Кримінального кодексу України в Єдиному державному реєстрі судових рішень надало можливість встановити змогу інсценувати порушення вимог пожежної безпеки. Визначено й узагальнено чинники, які ускладнюють розслідування таких кримінальних правопорушень. Встановлено та класифіковано об’єктивні й суб’єктивні фактори, які перешкоджають розслідуванню кримінальних правопорушень пожежної або техногенної безпеки.
Ключові слова: кримінальне провадження; правила пожежної та техногенної безпеки; судова статистика; типізація; систематизація; фактори небезпеки.
Завантаження
Переглядів анотації: 46 Завантажень PDF: 39
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
