Військова адвокатура: pro et contra

Анотація

Анотація. У статті досліджено теоретичні та прикладні питання становлення військової адвокатури в Україні в умовах російської збройної агресії. За допомогою загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання здійснено аналіз правової природи військової адвокатури, юридичних передумов та перспектив її розвитку, визначено роль і місце в національній системі органів військової юстиції. Висвітлено історико-правові аспекти розбудови військових судів, військової прокуратури та військової поліції в період незалежності Української держави. Акцентовано на внутрішніх суперечностях військової юстиції, представники якої, з одного боку, мають глибокі знання та розуміння специфіки військової служби, є територіально наближенішими до місць вчинення кримінальних правопорушень і дислокації учасників кримінального провадження. Водночас констатовано їх обмежену здатність функціонувати незалежно й безсторонньо в ієрархічній військовій спільноті, де панівною є командно-адміністративна культура. Аргументовано, що нині в Україні немає цілісної моделі військової юстиції, побудова якої характеризується непослідовністю та фрагментарністю, багатоманітністю суб’єктів, нечіткістю їх повноважень. Констатовано, що становлення військової адвокатури в умовах російсько-української війни стало відображенням здебільшого об’єктивних процесів, зокрема істотного збільшення чисельності українських військових формувань після повномасштабного вторгнення рф 2022 року, стрімкого збільшення кількості військових кримінальних правопорушень у їх лавах, а також воєнних злочинів, учинених окупантами, розширення клієнтської бази та переорієнтованості її правничих потреб тощо. Обґрунтовано, що військові адвокати й провідні представники військової юстиції від держави (судді, прокурори) не повинні мати статус військовослужбовця. Сформульовано висновок, що спеціалізація адвокатів з надання правничої допомоги з військових питань є доцільною, проте військовослужбовці, військовозобов’язані й інші потенційні клієнти військових адвокатів мають отримати додаткові гарантії захисту від неналежного виконання такими адвокатами взятих на себе зобов’язань. На підставі вивчення зарубіжного досвіду Федеративної Республіки Німеччини, Франції та інших держав визначено необхідність застосування апробованого в країнах розвиненої демократії стандартизованого підходу, який передбачає чітку правову регламентацію процедури ідентифікації адвоката як спеціалізованого.

Ключові слова: військова адвокатура; спеціалізація; обвинувальний акт; військовий суд; професійна етика; прокурор; військова поліція.