Зміна повідомлення про підозру на досудовому розслідуванні
Анотація
Метою статті є аналіз кримінального процесуального законодавства України щодо інституту зміни повідомлення про підозру на досудовому розслідуванні для встановлення актуальних теоретичних і практичних проблем законодавства, а також надання пропозицій щодо шляхів їх розв’язання. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Визначальними були наукові методи системного аналізу й узагальнення. Наукова новизна публікації полягає в системному аналізі кримінального процесуального законодавства України в контексті вимог міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та у визначенні теоретичних і практичних проблем, без подолання яких процесуальна діяльність сторони обвинувачення в разі зміни письмового повідомлення про підозру не буде відповідати завданням кримінального провадження та гарантіям, визначеним міжнародними договорами. За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки: 1) проаналізувавши можливі форми зміни повідомлення про підозру, запропоновано умовний поділ їх на три групи за критерієм зміни кваліфікації діяння: а) унаслідок якої кваліфікація діяння залишається незмінною, а зміни повідомлення про підозру спрямовано лише на належне формулювання обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні (час, місце, спосіб, форма вини, мотив, мета й інші обставини вчинення кримінального правопорушення тощо); б) унаслідок якої відбувається зміна кваліфікації діяння в межах тієї самої статті Кримінального кодексу України (з однієї частини статті на іншу, у напрямі як зменшення, так і збільшення); в) унаслідок якої відбувається кардинальна зміна кваліфікації діяння та особі вже повідомляють про підозру в учиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого іншою статтею Кримінального кодексу України; 2) законодавчі положення, які регламентують інститут зміни повідомлення про підозру, потребують чіткішого врегулювання, що надасть можливість уникнути суперечностей у процесі їх правозастосування, у зв’язку із чим пропонуємо: а) статтю 279 Кримінального процесуального кодексу України викласти в такій редакції: «Стаття 279. Зміна повідомлення про підозру 1. Якщо під час досудового розслідування виникнуть підстави для зміни повідомлення про підозру, слідчий, прокурор зобов’язаний заново повідомити про підозру в порядку, передбаченому статтями 276–278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, заново повідомити про підозру має право виключно прокурор. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор окремо виносить вмотивовану постанову про зміну повідомлення про підозру, яка може бути оскаржена слідчому судді в порядку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 303 цього Кодексу разом зі скаргою на повідомлення про підозру. 3. Якщо під час досудового розслідування частина повідомлення про підозру не підтвердилася, у зв’язку з наявністю підстав, передбачених частиною першою статті 284 цього Кодексу, прокурор своєю постановою закриває кримінальне провадження в цій частині повідомлення про підозру в порядку, передбаченому статтями 283 та 284 цього Кодексу. 4. З моменту зміни повідомлення про підозру раніше повідомлена підозра втрачає чинність, про що прокурор вказує в постанові про зміну повідомлення про підозру»; б) у статті 291 Кримінального процесуального кодексу України частину третю доповнити реченням такого змісту: «Відомості, передбачені пунктом 5 частини другої статті 291 цього Кодексу, які має містити обвинувальний акт, повинні відповідати змісту письмового повідомлення про підозру».
Ключові слова: підозра; повідомлення; повідомлення про підозру; підозрюваний; зміна повідомлення про підозру.
Завантаження
Посилання
Академічний тлумачний словник української мови (1970–1980) : в 11 т. 1972. Т. 3. С. 621. URL: http://sum.in.ua/s/zmina.
Академічний тлумачний словник української мови (1970–1980) : в 11 т. 1974. Т. 5. С. 433. URL: http://sum.in.ua/s/novyj.
Amrutanshu Dash, Dhruv Sharma. Arrest Warrants at the International Criminal Court: Reasonable Suspicion or Reasonable Grounds to Believe? International Criminal Law Review. 2016. Vol. 16. Is. 1. Р. 158–176. doi: https://doi.org/10.1163/15718123-01601004.
Атаманов О. М. Теоретичні та практичні аспекти процесуальної діяльності сторони обвинувачення під час складання письмового повідомлення про підозру. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 4 (113). С. 64–79. URL: https://scientbul.naiau.kiev.ua/index.php/scientbul/article/view/1171. doi: https://doi.org/10.33270/01191134.64.
Бажанов М. И. Изменение обвинения в советском уголовном процессе. М. : Госюриздат, 1954. 56 с.
Біленчук П. Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого (проблеми комплексного вивчення обвинуваченого в стадії попереднього слідства). Київ : Атіка, 1999. С. 25.
Черкова М. Ю. Зміна обвинувачення в кримінально-процесуальному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Луганськ. 2006. 205 с.
Дубинский А. Я., Сербулов В. А. Привлечение в качестве обвиняемого. Киев : НИиРИО КВШ МВД, 1989. 56 с.
Фараон О. В. Зміна повідомлення про підозру в аспекті ст. 279 Кримінального процесуального кодексу України. Юридичний вісник. 2014. № 6. С. 402–406. URL: http://yurvisnyk.in.ua/v6_2014/69.pdf.
Фараон О. В. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ. 2016. 248 с. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/1442/1/faraon_dis.pdf.
Грошевий Ю. М., Хотенець В. М. Кримінальний процес України / за ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. Харків : Право, 2000. 496 с.
Кримінальний процес : підручник / [Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, В. П. Пшонка та ін.] ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки. Харків : Право, 2013. 824 с.
Якупов Р. Х. Уголовный процесс : учебник. Изд. 2-е, испр. и доп. / под ред. В. Н. Галузо. М. : Зерцало, 1999. 464 с.
Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность. М., 1971. 133 с.
Карнeeва Л. М. Привлечение в качестве обвиняемого : метод. пособие. М. : Юрид. лит., 1982. 220 с.
Ківалов С. В., Міщенко С. М., Захарченко В. Ю. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.-практ. комент. / відп. ред. С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарченко. Харків : Одіссей, 2013. 1104 с. URL: http://kizman-tehn.com.ua/wp-content/uploads/2017/09/KPK-komentar.pdf.
Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
Кримінально-процесуальний кодекс України : Закон України від 28 груд. 1960 р. № 1002-05. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-05.
Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій : навч. посіб. Київ : Істина, 2007. 456 с.
Lonneke S., Bas de Wilde, Cupido M., Fry E., Meijer S. A comparative law study into the framing of indictments and adherence thereto with respect to evidence, legal qualification, and punishment in the Netherlands, Belgium, France, Italy, and Germany. Scientific Research and Documentation Center, Ministry of Security and justice. 2016. No. 11. Р. 5–6. URL: https://www.wodc.nl/binaries/2597_Summary_tcm28-132521.pdf.
Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань : наказ ГПУ від 6 квіт. 2016 р. № 139. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16.
Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21 квіт. 2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683.
Шимановский В. В. Привлечение в качестве обвиняемого на предварительном следствии. М. : ВЮЗИ, 1990. 186 с.
Тертишник В. М. Кримінальний процес : підручник. Харків : Арсис, 1997. 527 с.
Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15.
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 верес. 2017 р. по справі № 211/3220/15-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69133546.
Yednak V., Vitiuk D., Krut K., Grokholskyi V. Ensuringthe Rights of the Person When Notifying of Suspicion or Detentionon Suspicion of Committing a Criminal Offense. Amazonia Investiga. 2020. Vol. 9 (25). P. 423–428. URL: https://amazoniainvestiga.info/index.php/amazonia/article/view/1089/999.
Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду : Закон України від 1 груд. 1994 р. № 266/94-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80.
Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування : Закон України від 18 верес. 2018 р. № 2548-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2548-19#n6.
Жогин Н. В., Фаткуллин Ф. Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. Киев : Юрид. лит., 1965. 368 с.
Переглядів анотації: 404 Завантажень PDF: 1523
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
