Допустимість доказів, одержаних у процесі візуального спостереження
Анотація
Мета дослідження полягає у визначенні шляхів мінімізації процесуальних порушень, що призводять до неможливості використання в кримінальному процесуальному доказуванні фактичних даних, одержаних шляхом проведення візуального спостереження, як таких, що мають ознаки недопустимості доказів. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Його основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів й органів досудового розслідування. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, моделювання. Для досягнення мети дослідження та оцінювання його результатів було проведено інтерв’ювання та анкетування 200 оперативних працівників, 200 слідчих і 200 адвокатів
(у Вінницькій, Київській, Полтавській, Херсонській областях та в м. Києві). Теоретичний базис дослідження становлять останні наукові праці за обраним напрямом досліджень. Наукова новизна публікації полягає в розвитку теоретичних положень щодо визначення: головних ознак недопустимості доказів, одержаних шляхом візуального спостереження за особою, річчю або місцем; найбільш грубих і типових порушень процесуального порядку проведення такого спостереження, що дають підстави визнати одержані докази недопустимими. Висновки. Порушення представниками сторони обвинувачення вимог законодавця щодо процесуального порядку проведення візуального спостереження за особою, річчю або місцем, які призводять до недопустимості одержаних доказів, спричинені як суб’єктивними, так й об’єктивними факторами. Суб’єктивні чинники пов’язані з нерозумінням або ж свідомим ігноруванням змісту окремих норм Кримінального процесуального кодексу України прокурорами, слідчими, працівниками оперативних підрозділів (а також розробниками підзаконних нормативно-правових актів). Об’єктивні фактори спричинені недосконалістю окремих норм кримінального процесуального закону, які призводять до неможливості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили кримінальне правопорушення. Окреслено шляхи розв’язання досліджуваної проблеми.
Ключові слова: кримінальний процес; доказування; допустимі докази; недопустимі докази; негласні дії; слідчі дії; візуальне спостереження; оперативні підрозділи.
Завантаження
Посилання
Albul S. V. Intelligence function of operatively-search activities of the Ukrainian National Police: questions of conceptualization and procdualization. In book : Legal Scholarly Discussions in the XXI Century. P. 1‒19. January 2019. doi: 10.36059/978-966-397-121-6/1-19.
Atkinson C. Mind the grass! Exploring the assessment of informant coverage in policing and law enforcement. Journal of Policing, Intelligence and Counter Terrorism. 2019. No. 14. Р. 1‒9. doi: 10.1080/18335330.2019.1572913.
Bekishev А. Specifics of Covert Investigative Activities in Criminal Proceedings. Journal of Advanced Research in Law and Economics. 2020. Vol. 10. No. 1. P. 58‒65. doi: https://doi.org/10.14505//jarle.v10.1(39).08.
Christopher N. Liability to Deception and Manipulation: The Ethics of Undercover Policing. Journal of Applied Philosophy. 2017. No. 34 (3). Р. 370–388. doi: https://doi.org/10.1111/japp.12243.
Cunha B. R., MacCarron P., Passold J. F., Santos L. W., Oliveira K. A., Gleeson J. P. Assessing police topological efficiency in a major sting operation on the dark web. Scientific Reports. 2020. Vol. 10. No. 73. doi: https://doi.org/10.1038/s41598-019-56704-4.
Grabosky Р., Gregor U. Online Undercover Investigations and the Role of Private Third Parties. International Journal of Cyber Criminology. 2019. No. 13 (1). P. 38–54. doi: 10.5281/zenodo.3383885.
Kruisbergen E. W. Infiltrating organized crime groups. Theory, regulation and results of a last resort method of investigation. 2013. No. 3. Р. 109‒136. doi: 10.1007/978-3-319-55973-5_15.
Kruisbergen E. W. When Other Methods Fail... Infiltrating Organized Crime Groups in the Netherlands. Contemporary Organized Crime: Developments, Challenges and Responses. 2017. No. 15. P. 253‒278. doi: 10.1007/978-3-319-55973-5_15.
Loftus B. Normalizing covert surveillance: the subterranean world of policing. The British Journal of Sociology. 2019. doi: https://doi.org/10.1111/1468-4446.12651.
Loftus B., Goold B., Mac Giollabhui S. From a Visible Spectacle to an Invisible Presence: The Working Culture of Covert Policing. British Journal of Criminology. 2015. No. 56. doi: 10.1093/bjc/azv076.
Мирошниченко Ю. М. Негласні слідчі (розшукові) дії: підстави проведення. Правова позиція. 2019. № 2 (23). С. 117‒121. doi: https://doi.org/10.32836/2521-6473-2019-2-117-121.
Первій В. Ю. Виявлення та документування злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, повʼязаної з наданням публічних послуг. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2019. № 4. С. 236–243. doi: 10.31733/2078-3566-2019-4-236-243.
Погорецький М. А. Застосування провокації в ході негласних розслідувань: питання правомірності. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 1. С. 33–42.
Погорецький М. А. Негласні слідчі (розшукові) дії: проблеми провадження та використання результатів у доказуванні. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 270–277.
Schlembach R. Undercover policing and the spectre of ʼdomestic extremismʼ: the covert surveillance of environmental activism in Britain. Social Movement Studies. 2018. No. 17. Р. 1‒16. doi: 10.1080/14742837.2018.1480934.
Сергєєва Д. Б. Напрями використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесуальному доказуванні. Вісник кримінального судочинства. 2018. № 2. С. 81–91.
Цуцкірідзе М., Старенький О. Використання негласних слідчих (розшукових) дій як засобів доказування в кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні. Право України. 2015. № 1. С. 152–161.
Венедіктов А. А. Венедіктова Ю. Є. Визначення судом допустимості доказів, одержаних під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 5. С. 283–285. URL: http://www.lsej.org.ua/5_2019/69.pdf. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2019-5/67.
Переглядів анотації: 137 Завантажень PDF: 243
Авторське право (c) 2020 Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
