Шляхи вдосконалення правового регулювання негласного співробітництва
Анотація
Мета дослідження – внесення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання негласного співробітництва як системи норм оперативно-розшукового та кримінального процесуального законодавства України, що утворюють відповідний правовий інститут. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Це загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків з практичною діяльністю оперативних підрозділів й органів досудового розслідування. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, моделювання. З метою оцінювання результатів дослідження проведено анкетування 1000 оперативних працівників і 1000 слідчих. Теоретичний базис дослідження становлять останні наукові праці вітчизняних й іноземних учених за обраним напрямом. Наукова новизна. Обґрунтовано, що головною проблемою правового регулювання негласного співробітництва є відсутність системності. Забезпечити таку системність можливо шляхом внесення змін і доповнень до законодавства, зокрема щодо негласного співробітництва. Сформульовано такі зміни й доповнення (запропоновано нові редакції ст. 11, 13 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і ст. 275 Кримінального процесуального кодексу України). Висновки. З метою забезпечення системності механізму правового регулювання негласного співробітництва потрібно запроваджувати зміни й доповнення до законодавства. Опрацьовуючи зміст таких змін і доповнень, використовують два підходи. Перший (тактичний) передбачає розроблення пропозицій з огляду на сучасний стан законодавчого регулювання оперативно-розшукової діяльності та кримінального процесу, внесення змін і доповнень конкретно щодо негласного співробітництва. Другий (стратегічний) передбачає розроблення пропозицій щодо врегулювання питань негласного співробітництва в контексті реформування законодавчого регулювання оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування.
Ключові слова: негласне співробітництво; конфіденційне співробітництво; негласне розслідування; негласні дії; оперативно-розшукові заходи; правове регулювання; система; інститут права.
Завантаження
Посилання
Atkinson C. Mind the grass! Exploring the assessment of informant coverage in policing and law enforcement. Journal of Policing, Intelligence and Counter Terrorism. 2019. No. 14. Р. 1–19. doi: 10.1080/18335330.2019.1572913.
Bullock K. Shoring up the «home guard»? Reflections on the development and deployment of police volunteer programmes in England and Wales. Policing and society: an international journal of research and policy. 2017. No. 27 (4). Р. 341–357. doi:10.1080/10439463.2015.1058378.
Callender M., Pepper M., Cahalin K., Britton I. Exploring the police support volunteer experience: findings from a national survey. Policing and society: an international journal of research and police. 2019. No 29 (4). Р. 392–406. doi: 10.1080/10439463.2018.1432613.
Christopher N. Liability to Deception and Manipulation: The Ethics of Undercover Policing. Journal of Applied Philosophy. 2017. No. 34 (3). Р. 370–388. doi: https://doi.org/10.1111/japp.12243.
Dobrin A., Wolf R. What is known and not known about volunteer policing in the United States. International journal of police science and management. 2016. No. 18 (3). Р. 220–227. doi: https://doi.org/10.1177/1461355716660732.
Dobrin A. Volunteer police: history, benefits, costs and current descriptions. Security journal. 2017. No. 30 (3).
Р. 717–733. doi: 10.1057/sj.2015.18.
Henry P., Rajakaruna N., Crous C., Buckley J. Key attributes of an effective human source handler: Implications for handler selection and training. The Police Journal: Theory, Practice and Principles. 2019. doi: 10.1177/0032258X19862589.
Кондрашечкин Р. В. Правовое положение лиц, оказывающих конфиденциальное содействие органам, осуществляющим оперативно-разыскную деятельность. Полицейская деятельность. 2017. № 4. С. 16–24. doi: 10.7256/2454-0692.2017.4.23509.
Kruisbergen E. W. Infiltrating organized crime groups. Theory, regulation and results of a last resort method of investigation. Cahier Politiestudies. 2013. No. 3. Р. 109–136. URL: https://www.researchgate.net/ publication/261990623_Infiltrating_organized_crime_groups_Theory_regulation_and_results_of_a_last_resort_method_of_investigation.
Kruisbergen E. W. When Other Methods Fail... Infiltrating Organized Crime Groups in the Netherlands. Contemporary Organized Crime: Developments, Challenges and Responses. 2017. No. 15. P. 253–278. doi: 10.1007/978-3-319-55973-5_15.
Loftus B., Goold B. Covert surveillance and the invisibilities of policing. Criminology & Criminal Justice. 2012. No. 12 (3). Р. 275–288. doi: https://doi.org/10.1177/1748895811432014.
Loftus B., Goold B., Mac Giollabhui S. From a Visible Spectacle to an Invisible Presence: The Working Culture of Covert Policing. British Journal of Criminology. 2016. No. 56 (4). P. 629–645. doi: https://doi.org/10.1093/bjc/azv076.
Loftus B. Normalizing covert surveillance: the subterranean world of policing. The British Journal of Sociology. 2019. No. 70 (5). P. 2070–2091. doi: https://doi.org/10.1111/1468-4446.12651.
Maercker A., Guski-Leinwand S. Psychologists’ involvement in repressive «Stasi» secret police activities in former East Germany. International Perspectives in Psychology: Research, Practice, Consultation. 2018. No. 7 (2).
Р. 107–119. doi: http://dx.doi.org/10.1037/ipp0000085.
Мороз С. М Напрямки удосконалення законодавчого регулювання організації використання слідчим конфіденційного співробітництва з іншими особами. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2017. № 1. С. 339–348.
Петлицкий С. В. Сравнительный анализ норм, регламентирующих порядок применения мер по обеспечению безопасности к лицам, оказывающих содействие на конфиденциальной основе (по законодательству Республики Беларусь и зарубежных стран). Экономика и право. 2016. № 10 (68). С. 43–50. doi: 10.15350/2221-7347.2016.10.
Schreurs W., Kerstholt J. H., Vries P. W., Giebels E. Citizen participation in the police domain: the role of citizens’ attitude and morality. Journal of community psychology. 2018. No. 46 (6). P. 775–789. doi: https://doi.org/10.1002/jcop.21972.
Schlembach R. Undercover policing and the spectre of ‘domestic extremism’: the covert surveillance of environmental activism in Britain. Social Movement Studies. 2018. No. 17. Р. 1–16. doi: 10.1080/14742837.2018.1480934.
Сергєєва Д. Б. Негласне співробітництво в кримінальному процесі. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 4. С. 47–54.
Steden R., Mehlbaum S. Police volunteers in the Netherlands: a study on policy and practice. Policing and Society. 2019. No. 29 (4). Р. 420–433. doi: 10.1080/10439463.2018.1523165.
Uhnoo S., Löfstrand C. Voluntary policing in Sweden: media reports of contemporary forms of police citizen partnerships. Journal of Scandinavian studies in criminology and crime prevention. 2018. No. 19 (1). Р. 41–60, doi: 10.1080/14043858.2018.1439635.
Владимиров С. И. К вопросу о дефиниции «содействие граждан оперативным подразделениям органов внутренних дел». Актуальные проблемы российского права. 2017. № 6. С. 195–201. doi: https://doi.org/10.17803/1994-1471.2017.79.6.195-201.
Wolf R., Holmes S., Jones C. Utilization and satisfaction of volunteer law enforcement officers in the office of the American sheriff: an exploratory nationwide study. Police practice and research: an international journal. 2016. No. 17 (5). P. 448–462. doi: 10.1080/15614263.2015.1031750.
Wolf R., Pepper I., Dobrin A. An exploratory international comparison of professional confidence in volunteer policing. The police journal: theory, practice and principles. 2017. No. 90 (2). Р. 91–106. doi: 10.1177/0032258X16671966.
Переглядів анотації: 384 Завантажень PDF: 526
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
