Гарантії прав підозрюваного під час спеціального досудового розслідування (in absentia) за КПК України
Анотація
Мета статті – визначити кримінальні процесуальні гарантії прав підозрюваного, передбачених КПК України, у кримінальному провадженні під час спеціального досудового розслідування (in absentia), висвітлити їх зміст для встановлення прогалин і неузгодженості положень КПК України, а також надати пропозиції щодо шляхів їх подолання. Методологія. З огляду на мету, специфіку об’єкта та предмета дослідження, обрано методологічний інструментарій. Під час дослідження використано систему методів наукового пізнання: формальної логіки (абстрагування, аналогія, дедукція, індукція, синтез) – для з’ясування змісту розглядуваного питання; метод системного аналізу – для окреслення напрямів удосконалення кримінального процесуального законодавства України; теоретичний – у процесі дослідження наукової та навчально-методичної літератури. Наукова новизна публікації полягає у визначенні кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного у кримінальному провадженні за його відсутності, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, і положень, які не можна цілком вважати гарантіями прав підозрюваного під час спеціального досудового розслідування. Запропоновано зміни до Кримінального процесуального кодексу України стосовно спеціального досудового розслідування (in absentia), які посилять гарантії прав підозрюваного й усунуть прогалини кримінального процесуального законодавства.
За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки: 1) наявність ефективних додаткових гарантій прав підозрюваного є обов’язковою ознакою кримінального провадження за відсутності підозрюваного (in absentia); 2) Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює гарантії прав підозрюваного під час спеціального досудового розслідування, до яких належать: зобов’язання сторони обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного; заборона здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного неповнолітнього; покладення на сторону обвинувачення обов’язку доводити слідчому судді факт, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду; 3) певні положення Кримінального процесуального кодексу України цілком не можна вважати гарантіями прав підозрюваного під час спеціального досудового розслідування у зв’язку з тим, що: не визначено поняття «міжнародний розшук», «наявність достатніх доказів для підозри особи», «переховування підозрюваного від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності»; неможливо забезпечити встановленим порядком вручення процесуальних документів поінформованість особи про зміст підозри й необхідність явки до органу досудового розслідування; немає будь-яких додаткових, порівняно із загальним порядком здійснення кримінального провадження, механізмів реалізації підозрюваним у кримінальному провадженні in absentia своїх прав; 4) положення Кримінального процесуального кодексу України, що регулюють спеціальне досудове розслідування in absentia, потребують змін.
Ключові слова: кримінальні процесуальні гарантії; спеціальне досудове розслідування; in absentia; підозрюваний; міжнародний розшук; виклик до слідчого, прокурора; повідомлення про підозру.
Завантаження
Посилання
Афанасьєв В. В. Проблеми відповідності спеціального кримінального провадження (in absentia) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Юрист України. 2018. № 1. С. 35–42. doi: 10.31359/2222-5544-2018-36-1-35.
Баулін О., Мазур О. Гарантії прав підозрюваного під час здійснення спеціального досудового розслідування. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2018. № 1 (17). С. 1–11.
Білоус О. В. Процесуальні гарантії дотримання прав людини і громадянина в діяльності органів судової влади. Journal «ScienceRise: Juridical Science» 2019. № 2 (8). doi: 10.15587/2523-4153.2019.173450.
Борейко А. В. Конституційно-правовий механізм захисту прав особи: поняття та сутність. Вісник Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. 2019. Т. 24. Вип. 2 (35). C. 58–66. (Серія «Правознавство»). doi: 10.18524/2304-1587.2019.2(35).185958.
Довідник із застосування статті 6 Конвенції – Право на справедливий суд (кримінально-процесуальний аспект). 2014. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_6_criminal_UKR.pdf.
Коперсак Д. В. Спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень та практика Європейського суду з прав людини. Науковий вісник публічного та приватного права. 2018. Вип. 4. Т. 2. С. 160–165.
Козакевич О. М. Генезис ідеї права на доступ до правосуддя у загальній концепції прав людини. Право і суспільство. 2019. № 3. С. 19–24. doi: https://doi.org/10.32842/2078-3736-2019-3-1-4.
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3069.
Лапкін А. В. Прокурор у спеціальному досудовому розслідуванні (in absentia). Правові горизонти. 2018. № 13 (26). С. 107–111. doi: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2018.i13.p107.
Маланчук П. М. Актуальні проблеми участі захисника у кримінальному провадженні. Правові горизонти. 2017. Вип. 3 (16). С. 82–85.
Мельник-Томенко Ж. М. Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом: теоретико-правовий аналіз. Правова позиція. 2019. № 4 (25). С. 56–60. doi: https://doi.org/10.32836/2521-6473-2019-4-56-60.
Моторигіна М. Г. Щодо ролі держави в забезпеченні ефективного захисту у кримінальному провадженні в контексті практики Європейського суду з прав людини. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 6. С. 158–163. doi: https://doi.org/10.15421/3919116.
Назаров В. В. Засади кримінального провадження та проблеми їх реалізації під час досудового розслідування. Правова держава. 2019. № 34. С. 76–82. doi: http://dx.doi.org/10.18524/2411-2054.2019.34.169539.
Омельчук Л. В. Проблемні положення інституту спеціального кримінального провадження в Україні. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2019. Вип. 15. С. 182–191. doi: 10.33244/2521-1196.15.2019.182-191.
Постанова Верховного Суду від 13 черв. 2019 р. по справі № 607/9498/16-к (провадження № 51-2422 км18). Єдиний державний реєстр судових рішень : [сайт]. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82492181.
Ruggeri S. Personal Participation in Criminal Proceedings, In Absentia Trials and Inaudito Reo Procedures. Solution Models and Deficiencies in ECtHR Case-Law. Personal Participation in Criminal Proceedings. Springer Nature Switzerland AG, 2019. Р. 579–604. doi: https://doi.org/10.1007/978-3-030-01186-4.
Шишман Д. Обізнаність підозрюваного про розпочате кримінальне провадження як обов’язкова умова для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia). Підприємництво, господарство і право. 2019. № 10. С. 179–183. doi: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2019.10.30.
Трагнюк Р. Р. Додержання гарантій справедливого судочинства під час здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia). Юрист України. 2018. № 2 (37).
С. 76–82. doi: 10.31359/2222-5544-2018-37-2-76.
Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. Загальна частина : навч. посіб. Київ : Кондор, 2005. 152 с.
Волошина В. К. Щодо права на ефективний захист у кримінальному провадженні та практики ЄСПЛ. Часопис Київського університету права. 2019. № 1. С. 225–228.
Юрченко Є. О. Аналіз гарантій забезпечення прав та законних інтересів осіб, щодо яких проводяться негласні слідчі (розшукові) дії. Молодий вчений. 2019. № 4 (68). С. 451–454. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-4-68-101.
Переглядів анотації: 471 Завантажень PDF: 343
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
