Використання в Україні зарубіжного досвіду протидії масовим заворушенням
Анотація
Мета дослідження – оцінювання зарубіжного досвіду протидії масовим заворушенням й обґрунтування можливості та доцільності використання його окремих елементів в Україні. Методологія. Для досягнення зазначеної мети використано загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їх зв’язків із практичною діяльністю правоохоронних органів. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу; порівняльно-правовий; компаративний; моделювання. Теоретичний базис дослідження становлять останні наукові праці українських та іноземних учених за обраним напрямом. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу масиву доступних даних щодо теорії та практики протидії масовим заворушенням у різних країнах обґрунтовано можливості й доцільність застосування певних елементів зарубіжного досвіду в Україні. Висновки. Учені країн розвиненої демократії детально дослідили причини й умови виникнення масових заворушень, динаміку їх розвитку та закономірності поширення. Проте використання результатів цих досліджень в Україні можливе лише в достатньо вузькому спектрі, оскільки причини, умови та характер масових заворушень, притаманних Україні, відрізняються від таких чинників в інших державах. Реагування держави на масові заворушення слід розглядати на двох рівнях: перший ‒ дії політичного керівництва країни (керівництва регіону, міста); другий ‒ дії правоохоронних органів. На обох рівнях реагування має ґрунтуватися на чітко регламентованих нормах національного законодавства, зокрема тих, які відмежовують законні зібрання громадян від незаконних, а також тих, що визначають, які саме дії натовпу є масовими заворушеннями, і встановлюють відповідальність за їх організацію та участь у них. У цій частині законодавство України потребує вдосконалення. У нашій державі доцільно використовувати досвід правоохоронних органів країн Європейського Союзу щодо принципів превенції стихійних масових заворушень. До таких принципів належать: активне сприяння з боку поліції реалізації учасниками масових мирних акцій їхніх законних прав та інтересів; забезпечення чіткого виконання учасниками таких акцій приписів національного законодавства щодо проведення мирних зборів; формування в суспільстві розуміння невідворотності покарання за порушення зазначених приписів.
Ключові слова: масові заворушення; протидія злочинності; правоохоронні органи; поліція; зарубіжний досвід.
Завантаження
Посилання
Bonnasse-Gahot L., Berestycki H., Depuiset M.-A., Gordon M. B., Sebastian R., Rodriguez N., Nadal J.-P. Epidemiological modelling of the 2005 French riots: a spreading wave and the role of contagion. Scientific Reports. 2018. Vol. 8. doi: 10.1038/s41598-017-18093-4.
Быков Т. В., Кикоть-Глуходедова А. В. О возможности и допустимости привлечения вооруженных сил к разрешению внутрикризисных ситуаций в государстве. Вестник Томского государственного университета. 2017. № 26. С. 14–31. doi: 10.17223/22253513/26/2.
Drury J., Stott С., Ball R., Reicher S., Neville F., Bell L., Biddlestone M., Choudhury S., Lovell M., Ryan С. A social identity model of riot diffusion: From injustice to empowerment in the 2011 London riots. European Journal of Social Psychology. 2019. Vol. 50. Issue 3. doi: 10.1002/ejsp.2650.
Фомин В. В. О некоторых вопросах предупреждения и пресечения массовых беспорядков. Уголовно-исполнительное право. 2019. Т. 14 (1–4). № 4. С. 385–389. doi: 10.33463/2072-2427.2019.14(1-4).4.385-389.
Galea S, Abdalla S. COVID-19 Pandemic, Unemployment, and Civil Unrest: Underlying Deep Racial and Socioeconomic Divides. JAMA. 2020. No. 324 (3). Р. 227–228. doi: 10.1001/jama.2020.11132.
Грібов М. Л. Заходи оперативних підрозділів з протидії масовим заворушенням. Кримінально-правові та кримінологічні засоби протидії злочинам проти громадської безпеки та публічного порядку : зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 18 квіт. 2019 р.). Харків : ХНУВС, 2019. С. 66–68.
Ives B., Lewis J. S. From Rallies to Riots: Why Some Protests Become Violent. Journal of Conflict Resolution. 2020. No. 64 (5). Р. 958–986. doi: 10.1177/0022002719887491.
Moutselos M. Fighting for Their Neighborhood: Urban Policy and Anti-State Riots in France. Social Forces. 2020. Vol. 98. Issue 4. P. 1719–1743. doi: 10.1093/sf/soz126.
Назаренко О. Л., Дробаха Г. А. Формалізація задачі вибору раціональних способів застосування формування Національної гвардії України для припинення масових заворушень. Честь і закон. 2017. № 1. С. 38–45. doi: 10.33405/2078-7480/2017/1/60/136669.
Назаренко О. Л., Луговський І. С., Лісіцин В. Е. Комплексна динамічна модель застосування формувань Національної гвардії України під час протистояння з натовпом за умов масових заворушень. Честь і закон. 2017. № 2. С. 85–91. doi: https://doi.org/10.33405/2078-7480/2017/2/61/136627.
Newburn Т. The Causes and Consequences of Urban Riot and Unrest. Annual Review of Criminology. 2021. Vol. 4. doi: 10.1146/annurev-criminol-061020-124931.
Purbrick M. A report of the 2019 Hong Kong protests. Asian Affairs. 2019. No. 50:4. Р. 465–487. doi: 10.1080/03068374.2019.1672397.
Reicher S., Stott C. On order and disorder during the COVID‐19 pandemic. British Journal of Social Psychology. 2020. No. 59(3). Р. 694–702. doi: 10.1111/bjso.12398.
Stott C., Radburn M. Understanding crowd conflict: Social context, psychology and policing. Current Opinion in Psychology. 2020 Vol. 35 P. 76–80. doi: 10.1016/j.copsyc.2020.03.001.
Волков І. М., Поцебіна О. Г. Аналіз нормативно-правових актів різних країн світу як засобу забезпечення громадської безпеки у ході припинення масових заворушень. Кримінально-правові та кримінологічні засоби протидії злочинам проти громадської безпеки та публічного порядку : зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 18 квіт. 2019 р.). Харків : ХНУВС, 2019. С. 54‒55.
Wilkinson S. Riots. Annual Review of Political Science. 2009. Vol. 12. Р. 329–343. doi: 10.1146/annurev.polisci.12.041307.075517.
Переглядів анотації: 234 Завантажень PDF: 394
- Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.