УТОЧНЕННЯ ВАЛІДНОСТІ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФА
Анотація
У статті зроблено спробу уточнення валідності відомого проєктивного Методу
портретних виборів Л. Сонді (МПВ) на основі оцінки і вимірювання психофізіологічних
реакцій особи. Розроблена оригінальна методика валідизації МПВ шляхом порівняння
результатів класичного бланкового дослідження за цим методом з результатами
наступного поліграфологічного опитування респондентів, яке супроводжувалось
пред’явленням портретів. В ході дослідження отримала підтвердження авторська
гіпотеза, відповідно до якої пред’явлення портретів МПВ викликає у респондентів
емоційну психофізіологічну реакцію, яку можна зафіксувати за допомогою поліграфа,
причому характер цієї реакції залежить від того, наскільки виражена в зображенні
потреба є актуальною для особистості обстежуваного. Показано, що показники сили
психофізіологічних реакцій, які виникають при пред’явленні портретів, позитивно
корелюють з результатами бланкового обстеження тих самих респондентів з
використанням МПВ. На основі аналізу коефіцієнтів кореляцій уточнено показники
валідності Методу портретних виборів.
Ключові слова: валідність, метод портретних виборів, комп’ютерний поліграф,
поліграфологічне опитування, психофізіологічна реакція, коефіцієнт кореляції.
Завантаження
Переглядів анотації: 81 Завантажень PDF: 53
Автори залишають за собою право на авторство власної праці та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, яка дає змогу іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану працю з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію статті в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована в журналі (наприклад, розміщувати статтю в репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дає змогу і заохочує розміщення авторами в Інтернеті (наприклад, у електронних сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису статті як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє продуктивній науковій дискусії та позитивно впливає на оперативність та динаміку цитування опублікованої роботи.
